П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2015 року м. Київ
Судова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Барбари В.П.,
суддів: Берднік І.С., Волкова О.Ф., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Потильчака О.І., Романюка Я.М., Самсіна І.Л., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Терлецького О.О., Шицького І.Б., Яреми А.Г., -
розглянувши у відкритому спільному судовому засіданні заяву Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (далі - ДТГО «Львівська залізниця») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 2 жовтня 2014 року у справі № 909/247/14 за позовом ДТГО «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - підприємець ОСОБА_1) про визнання недійсним рішення та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,
в с т а н о в и л и:
У березні 2014 року ДТГО «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» звернулося до суду із позовом до Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради від 22 березня 2002 року № 209/-3/2002 у частині продажу земельної ділянки площею 90,65 м кв. по АДРЕСА_1 підприємцю ОСОБА_1 і визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки від 27 травня 2002 року, укладеного між відповідачами.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29 травня 2014 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31 липня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 2 жовтня 2014 року рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29 травня 2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31 липня 2014 року залишено без змін.
Залишаючи без змін судові рішення у справі, Вищий господарський суд України виходив із того, що як установлено судами попередніх інстанцій, спірна земельна ділянка, стосовно якої прийнято оскаржуване рішення, розташована у межах населеного пункту, з огляду на що та відповідно до статті 12 Земельного кодексу України суди дійшли правомірного висновку про наявність у Яремчанської міської ради Івано-Франківської області повноважень із розпорядження спірною земельною ділянкою. Оскільки під час вирішення спору позивач не надав належних доказів, які б підтверджували віднесення спірної земельної ділянки до земель залізничного транспорту, а відтак і право позивача на користування нею, висновок судів попередніх інстанцій, що рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області не порушує право позивача, є обґрунтованим, а отже, правомірною є і відмова у скасуванні цього рішення. Водночас суди визнали таким, що не підтверджує право позивача на спірну земельну ділянку, наданий позивачем План смуги відведення земель лінії залізниці 1994 року. Вищий господарський суд України також погодився і з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні решти позовних вимог, оскільки вони є похідними від вимоги про визнання недійсним рішення ради.
У заяві про перегляд постанови суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України, ДТГО «Львівська залізниця» просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 2 жовтня 2014 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з відповідачів на користь ДТГО «Львівська залізниця» судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом судами цієї справи, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 21 Цивільного кодексу України, статей 12, 65, 68, 84, частини 5 статті 116, статей 125, 126, 149, 152, 155 Земельного кодексу України, статей 11, 23 Закону України «Про транспорт», статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт», пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування».
В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 23 квітня 2015 року у справі № 909/1191/14, від 7 травня 2014 року у справі № 911/3427/13, ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2014 року у справі № 6-31469св14, від 21 листопада 2012 року у справі № 6-32284св12, від 3 грудня 2014 року у справі № 6-28538св14 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2014 року у справі № К/9991/66230/12, в яких, на думку заявника, суди касаційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин ті самі норми матеріального права, на підставі наданих позивачем планів смуг відведення земель лінії залізниці дійшли висновку, що спірні земельні ділянки використовуються як смуги відведення залізниці під залізничним полотном та його облаштуванням, а отже, належать до земель залізничного транспорту і не можуть передаватися у приватну власність.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ДТГО «Львівська залізниця», Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах, Судова палата у цивільних справах і Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції положень статей 68, 84 Земельного кодексу України, статей 11, 23 Закону України «Про транспорт», статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт», Верховний Суд України виходить із нижченаведеного.
При вирішенні справи судами встановлено, що при проведенні інвентаризації земель смуги відведення ДТГО «Львівська залізниця» для виготовлення державних актів на право постійного землекористування підрядною організацією товариства з обмеженою відповідальністю «Західзем» по відокремленому підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» виявлено, що у межах залізничної колії станції Яремче в смузі відведення залізниці на ділянці з прив'язкою до колії на км 59 + 100 м у смузі відведення на відстані 16 м від осі колії розташована будівля магазину, земельну ділянку під якою передано у приватну власність підприємцю ОСОБА_1, проте ширина смуги відведення залізниці у цьому місці становить 20 м від осі головної колії.
Рішенням Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 22 березня 2002 року № 209-3/2002 «Про продаж земельних ділянок у приватну власність для здійснення підприємницької діяльності» вирішено продати у приватну власність підприємцю ОСОБА_1 земельну ділянку площею 90,65 м кв., розташовану по АДРЕСА_1, для обслуговування магазину (пункт 3 рішення).
27 травня 2002 року між виконавчим комітетом Яремчанської міської ради і підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1 якого продавець на підставі рішення Яремчанської міської ради Івано-Франківської області від 22 березня 2002 року № 209-3/2002 продав, а покупець купив земельну ділянку несільськогосподарського призначення для обслуговування магазину, розташовану на території Яремчанської міської ради по АДРЕСА_1, площею 90,65 м кв., згідно з планом земельної ділянки.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі, що надаються в користування залізничному транспорту загального користування, та їх склад визначаються Законом України «Про транспорт».
Смуга відведення - це землі залізничного транспорту, що зайняті залізничним полотном, інженерними та штучними спорудами, обладнанням, лінійно-колійними та іншими технологічними будівлями, пристроями залізничної сигналізації, енергетики та зв'язку, лініями електропостачання, захисними лісонасадженнями, спорудами тощо (частина 2 статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про транспорт» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.
Частиною 1 статті 23 Закону України «Про транспорт», яка кореспондується з положеннями статті 68 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено що, до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.
За таких обставин наявність чи відсутність у землекористувача документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, оскільки його вже визначено Законом.
Як установлено судами, згідно з Планом смуги відведення земель лінії Івано-Франківськ - Держкордон Львівської залізниці 1994 року, погодженим у тому числі й головою Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, ширина смуги відведення залізниці на спірній земельній ділянці становить 20 м від осі головної колії, в межах якої на відстані 16 м від осі колії розташована будівля магазину, земельну ділянку під якою передано у приватну власність підприємцю ОСОБА_1 Згідно з цим Планом ДТГО «Львівська залізниця» є землекористувачем спірної земельної ділянки.
Відповідно до частини 1 статті 84 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під державними залізницями (пункт «б» частини 3 статті 84 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною 2 статті 84 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.
Враховуючи викладене, спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, а саме до земель залізничного транспорту, які не можуть передаватися у приватну власність, тому міська рада не мала законних повноважень щодо розпорядження землями такої категорії.
Сервіси для юристів