П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до Державної митної служби України (правонаступник якої - Міністерство доходів і зборів України; далі - ДМСУ), Рівненської митниці (правонаступник якої - Рівненська митниця Міністерства доходів і зборів України; далі - Митниця) про визнання недійсними і скасування наказів, поновлення на роботі,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2012 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсними та скасувати наказ ДМСУ від 6 березня 2012 року № 481-к «Про припинення перебування на державній службі» та наказ Митниці від 7 березня 2012 року № 102-к «Про проведення розрахунку із працівниками митниці», поновити його на посаді головного інспектора митного поста «Городище» Митниці та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позову ОСОБА_10 зазначив, що у відповідачів не було підстав для видання наказів про припинення перебування його на державній службі, оскільки Присягу державного службовця (далі - Присяга) він не порушував, митне оформлення товарів здійснював відповідно до вимог чинного законодавства та посадових обов'язків. Крім того, позивач послався на те, що оскаржувані накази видано з порушенням процедури та порядку звільнення працівників митних органів.
Рівненський окружний адімінстративний суд постановою від 5 червня 2012 року у задоволенні позову відмовив.
Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 6 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року, рішення суду першої інстанації скасував та ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправними та скасував накази ДМСУ та Митниці в частинах, що стосуються ОСОБА_10; постановив поновити ОСОБА_10 на посаді головного інспектора митного поста «Городище» Митниці з 7 березня 2012 року та стягнути з Митниці на користь ОСОБА_10 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 7 березня по 6 вересня 2012 року в сумі 21 970 грн 13 коп. без урахування податків та інших обов'язкових платежів.
Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, Митниця звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України положень пункту 6 частини першої статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII). Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року скасувати та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування заяви Митниця додала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 вересня 2013 року
справа № К/9991/58349/12, К/9991/60995/12), яка, на її думку, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви необхідно відмовити з таких підстав.
У справі, яка розглядається, касаційний суд, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, зазначив, що відповідач не довів вчинення позивачем таких порушень, які могли б бути підставою для застосування до нього такої найсуворішої санкції відповідальності державного службовця, як звільнення за порушення Присяги. У пункті 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-ХІІ визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли достеменно доведено, що державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків
Натомість в ухвалі Вищий адміністративний суд України від 10 вересня 2013 року дійшов висновку, що «оскільки проведеним Рівненською митницею службовим розслідуванням встановлено факт несумлінного виконання позивачем своїх посадових обов'язків, що є несумісним із званням державного службовця, і відповідачами дотримано процедуру звільнення позивача за порушення присяги, вірним є висновок суду першої інстанції про правомірність прийняття оскаржуваних наказів про припинення перебування ОСОБА_12 на державній службі».
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у правозастосуванні судом касаційної інстанції, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до статті 413 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - МК) посадові особи митної служби України, вперше прийняті на службу до митних органів, приймають Присягу.
Пунктом 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-XII передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.
Текст Присяги наведено у частині другій статті 17 Закону № 3723-XII: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».
Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Тобто, як порушення Присяги, так і інше дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем правових, етичних (моральних) норм. Водночас дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 3723-XII за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.
Частиною другою цієї статті передбачено, що до службовців крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю, здійснюється згідно з цим Законом, якщо інше не передбачено законами України.
Згідно зі статтею 408 МК правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом і лише в частині, що ним не регулюється, - Законом № 3723-XII.
Відповідно до частини другої статті 410 зазначеного Кодексу у митній службі України діє Дисциплінарний статут, який затверджується законом.
В абзаці першому преамбули Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України від 6 вересня 2005 року № 2805-ІV (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Статут) зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.
При цьому в абзаці другому преамбули Статуту зазначено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону № 3723-XII.
Сервіси для юристів