П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Сімоненко В.М., суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П.,Романюка Я.М., Яреми А.Г.,- розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_8, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Продсервістранзит», про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 17 червня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
8 вересня 2009 року публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ» або Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_8 як до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач зазначав, що 28 грудня 2007 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Азот - Транс ЛТД» (далі - ТОВ «Азот - Транс ЛТД»), назва якого у подальшому була змінена на товариство з обмеженою відповідальністю «Продсервістранзит» (далі - ТОВ «Продсервістранзит»), укладено договір овердрафтного кредитування, згідно з яким Банк надав кредит у вигляді овердрафту за поточним рахунком з лімітом, що не може перевищувати 1 млн. 250 тис. грн, зі сплатою процентів, розмір яких залежить від тривалості безперервної заборгованості за основною сумою овердрафту (від 10% до 17%) за користування кредитом, з кінцевим строком погашення до 26 грудня 2008 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором овердрафтного кредитування цього ж дня укладено договір поруки з ОСОБА_8, відповідно до умов якого останній поручився перед Банком солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання боржником усіх зобов'язань за договором овердрафтного кредитування.
Посилаючись на те, що позичальник своїх зобов'язань, передбачених договором овердрафтного кредитування, належним чином не виконав, у зв'язку із чим станом на 12 жовтня 2010 року виникла заборгованість перед Банком у розмірі 1 млн. 940 тис. 19 грн 35 коп., позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 31 березня 2015 року, в задоволенні позовних вимог ПАТ « ПУМБ» відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року касаційну скаргу ПАТ «ПУМБ» відхилено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 31 березня 2015 року залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року ПАТ «ПУМБ» просить скасувати зазначене рішення суду касаційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_8 заборгованості за договором овердрафтного кредитування з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
На обґрунтування зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ПАТ «ПУМБ» посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 жовтня 2013 року.
ПАТ «ПУМБ» указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, різняться з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданому для порівняння судовому рішенні, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За змістом статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 28 грудня 2007 року між ПАТ «ПУМБ» та ТОВ «Азот - Транс ЛТД», назва якого у подальшому була змінена на ТОВ «Продсервістранзит», укладено договір овердрафтного кредитування, згідно з яким Банк надав кредит у вигляді овердрафту за поточним рахунком з лімітом, що не може перевищувати 1 млн 250 тис. грн, зі сплатою процентів, розмір яких залежить від тривалості безперервної заборгованості за основною сумою овердрафту (від 10% до 17%) за користування кредитом, з кінцевим строком погашення до 26 грудня 2008 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором овердрафтного кредитування цього ж дня укладено договір поруки з ОСОБА_8, відповідно до умов якого останній поручився перед банком солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання боржником усіх зобов'язань за договором овердрафтного кредитування.
Згідно з пунктом 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником у повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки.
Відповідно до пункту 6.1 договору поруки порука за цим договором припиняється з припиненням зобов'язання.
Позичальник і поручитель зобов'язання за договором овердрафтного кредитування належним чином не виконували, допустили заборгованість, яка за розрахунком Банку станом на 12 жовтня 2010 року склала 1 млн. 940 тис. 19 грн 35 коп.
31 березня 2009 року ПАТ «ПУМБ» на адресу ОСОБА_8 рекомендованим листом надіслало вимогу про погашення боргу за договором овердрафтного кредитування.
8 вересня 2009 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором овердрафтного кредитування.
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «ПУМБ», суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що Банк звернувся до ОСОБА_8 як до поручителя з позовом про стягнення заборгованості за договором овердрафтного кредитування після спливу шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а тому зобов'язання за договором поруки припинилися.
Проте у справі, в якій ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 жовтня 2013 року надана заявником як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, суди встановили, що 22 серпня 2008 року між Банком та позичальником укладено кредитний договір, за яким позичальник отримав 45 тис. доларів США зі сплатою 13,49 % за користування кредитом з кінцевим строком погашення до 22 серпня 2018 року. Цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та поручителем укладено договір поруки. За пунктом 6.1 договору поруки порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. 8 грудня 2010 року Банк звернувся до боржника з вимогою про дострокове погашення кредиту. 12 січня 2011 року Банк надіслав поручителю вимогу про погашення боргу за кредитом у трицятиденний строк з моменту її отримання, при цьому зазначену вимогу поручитель отримав 26 січня 2011 року, а трицятиденний строк спливає 26 лютого 2011 року. У березні 2012 року Банк звернувся до суду з позовом до позичальника та поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суд касаційної інстанції скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову Банку до поручителя та задоволення позовних вимог поручителя про визнання поруки припиненою і залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Банку про стягнення в тому числі й з поручителя заборгованості за кредитним договором виходив з того, що вимоги до поручителя 26 січня 2011 року було пред'явлено у межах встановленого шестимісячного строку від дня застосування банком права на дострокове повернення кредиту. Крім того, суд касаційної істанції зазначав, що диспозиція частини четвертої статті 559 ЦК України не встановлює обов'язку щодо судової форми пред'явлення вимог до поручителя, якою в розумінні наведеної норми може бути й досудова вимога про погашення боргу.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Сервіси для юристів