Постанова ВСУ від 24.02.2016 року у справі №6-1994цс15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючогоГуменюка В.І.,суддів:Лященко Н.П.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л.,Яреми А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві за заявою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та кредит») звернулося до суду із зазначеною скаргою, мотивуючи вимоги тим, що на виконанні у старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві) перебуває на виконанні виконавчий лист, виданий 19 червня 2014 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на користь Оту Поуру заборгованості в розмірі 355 тис. 250 доларів США. Державний виконавець виніс постанову про арешт майна боржника й оголошення заборони на його відчуження в межах суми 390 тис. 775 доларів США, а також постанову про арешт коштів боржника в розмірі 5 млн 885 тис. 381 грн 78 коп., що еквіваленто 390 тис. 775 доларів США. Проте на підставі судового рішення з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на користь Оту Поуру стягнуто заборгованість в іноземній валюті - доларах США, державний виконавець самостійно здійснив конвертацію валюти за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день винесення постанови про арешт коштів боржника.

Посилаючись на зазначені обставини та вчинення державним виконавцем дій щодо конвертації валюти поза межами його повноважень, ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» просило: визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві - Бялого М.Г. щодо переведення розміру боргу в іноземній валюті - долар США, у національну валюту - гривню, визначення розміру суми виконавчого збору при здійсненні виконавчого провадження у гривнях, виставлення платіжної вимоги від 25 листопада 2014 року про списання з рахунку боржника грошових коштів у гривнях, винесення постанови про арешт коштів банку від 25 листопада 2014 року; зобов'язати державного виконавця відкликати платіжну вимогу від 25 листопада 2014 року; скасувати постанову про арешт коштів банку від 25 листопада 2014 року; визнати неправомірними дії державного виконавця щодо переведення іноземної валюти в національну валюту, здійснену в постанові про арешт коштів банку від 25 листопада 2014 року в межах виконавчого провадження; зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві повернути ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» незаконно списані кошти в розмірі 5 млн 885 тис. 381 грн 78 коп.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2015 року, відмовлено в задоволенні скарги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року відмовлено ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У вересні 2015 року до Верховного Суду України звернулось ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», абзацу 2 пункту 1 Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління НБУ від 12 грудня 2002 року № 502, пункту 12.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, пунктів 5.1, 5.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою правління НБУ від 28 липня 2008 року № 216, унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.

На підтвердження підстави подання заяви про перегляд судових рішень заявник надав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року.

У своїй заяві ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2015 року, справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Суди під час розгляду справи встановили, що 19 червня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва видав виконавчий лист про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на користь Ота Поуру 355 тис. 250 доларів США.

24 червня 2014 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві Бялий М.Г. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 19 червня 2014 року.

18 серпня 2014 року державний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 35 тис. 525 доларів США.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25 листопада 2014 року накладено арешт на все майно, що належить ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику, в межах суми звернення стягнення -390 тис. 775 доларів США, в тому числі й виконавчого збору в розмірі 35 тис. 525 доларів США.

25 листопада 2014 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві Бялий М.Г. виніс постанову про арешт коштів боржника, згідно з якою на підставі рішення суду та постанови від 18 серпня 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору накладено арешт на кошти боржника ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на суму 5 млн 885 тис. 381 грн 78 коп., що за офіційним курсом НБУ станом на 24 листопада 2014 року становило 390 тис. 775 доларів США.

Відмовляючи в задоволенні скарги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної й касаційної інстанцій, виходив з того, що при виконанні судового рішення державний виконавець діяв у спосіб і в порядку, встановленому виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження».

ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду справ з подібним предметом спору, підставою позову, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами й однаковим матеріально-правововим регулюванням спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу судових рішень, які підлягають перегляду.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року зазначено, що дії державного виконавця щодо переведення іноземної валюти, а саме долара США в національну валюту - гривню та виставлення платіжних вимог у національній валюті є неправомірними, не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують права сторони виконавчого провадження.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.