ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Сеніна Ю.Л.,суддів:Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_7 про стягнення збитків за заявою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У червні 2014 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - ПРАТ «СК «Арсенал Страхування») звернулося до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 28 листопада 2011 року між ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» і відкритим акціонерним товариством «Хімічний завод «Гедеон Ріхтер» (далі - ВАТ «ХЗ «Гедеон Ріхтер») укладено договір страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого позивач зобов'язався компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки Suzuki, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). 12 січня 2012 року в
м. Апостоловому на вул. Елеваторній сталася ДТП за участю автомобіля Suzuki під керуванням ОСОБА_8 та автомобіля ВАЗ під керуванням
ОСОБА_7
Постановою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_7 визнана винною у скоєнні ДТП. На підставі рахунку від 19 січня 2012 року та звіту про оцінку транспортного засобу від 24 січня 2012 року було проведено виплату страхового відшкодування в розмірі 13 тис. 914 грн 15 коп. Зазначену суму позивач просив стягнути з ОСОБА_7 на підставі статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області
від 31 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2015 року зазначені судові рішення залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» просить скасувати ухвалу касаційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 983, 993, 1166, 1188, 1191 ЦК України та статей 18, 27 Закону України «Про страхування».
На підтвердження своїх доводів ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» наводить ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2015 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Суди під час розгляду справи встановили, що 28 листопада 2011 року між ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» і ВАТ «Гедеон Ріхтер» укладено договір страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого позивач зобов'язався компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки Suzuki, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
12 січня 2012 року в м. Апостоловому на вул. Елеваторній сталася ДТП за участю автомобіля Suzuki під керуванням ОСОБА_8 й автомобіля ВАЗ під керуванням ОСОБА_7
Постановою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 8 лютого 2012 року ОСОБА_7 визнано винною у скоєнні цього ДТП.
ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі рахунку від 19 січня 2012 року та звіту про оцінку транспортного засобу від 24 січня 2012 року склало страховий акт та розрахунок страхового відшкодування до нього, після чого здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 13 тис. 914 грн 15 коп.
Автомобіль марки ВАЗ, яким керувала ОСОБА_7, був застрахований у публічному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Лафорт» (далі - ПАТ «СК «Лафорт»).
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 10 жовтня 2014 року ПАТ «СК «Лафорт» перебуває у стані припинення на підставі судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури від 10 вересня 2014 року.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що відповідальність за завдану шкоду повинно нести ПАТ «СК «Лафорт», з яким ОСОБА_7 уклала договір страхування цивільної відповідальності, однак позивач не звертався з вимогами про стягнення коштів до ПАТ «СК «Лафорт».
Проте в наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2015 року суд касаційної інстанції керувався тим, що судами не було враховано право позивача самостійно обирати спосіб судового захисту, у тому числі й право на стягнення страхового відшкодування з винної у ДТП особи в порядку регресу, а також визначати коло відповідачів, зокрема пред'являти позов до страхувальника чи до винної у ДТП особи з урахуванням того, що відносно ПАТ «СК «Лафорт» порушено провадження у справі про банкрутство.
Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 993, 1194 ЦК України.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Сервіси для юристів