П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2015 року м. Київ
Судові палати у цивільних та господарських справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Лященко Н.П., суддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А.,Колесника П.І., Охрімчук Л.І., Потильчака О.І., Романюка Я.М.,Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Шицького І.Б., Яреми А.Г., Жайворонок Т.Є., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_15, ОСОБА_16 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_15 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про припинення правовідносин, що виникли на підставі кредитного договору; за зустрічним позовом ОСОБА_16 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання поруки припиненою за заявами ОСОБА_15 про перегляд ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня та 9 лютого 2015 року та за заявою ОСОБА_16 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 лютого 2015 року у вказаній справі,
в с т а н о в и л и:
У квітні 2013 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду із зазначеним позовом.
Зазначало, що 29 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі - ВАТ «Державний ощадний банк України»), правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_15 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 22 725 доларів США під 12 % річних зі строком повернення до 28 серпня 2014 року.
На забезпечення виконання ОСОБА_15 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором 29 серпня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_16 укладено договір поруки.
Унаслідок неналежного виконання ОСОБА_15 зобов'язань за кредитним договором у нього виникла заборгованість у розмірі 19 044,59 доларів США, що еквівалентно 152 399 грн 25 коп., яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.
У липні 2013 року ОСОБА_15 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив припинити правовідносини, що виникли на підставі кредитного договору від 29 серпня 2007 року, оскільки ВАТ «Державний ощадний банк України» припинив свою діяльність шляхом перейменування на ПАТ «Державний ощадний банк України», тому його зобов'язання перед останнім припинились.
У липні 2013 року ОСОБА_16 подав до суду зустрічний позов, у якому просив визнати припиненим договір поруки від 29 серпня 2007 року, у зв'язку зі збільшенням обсягу його відповідальності зі зміною основного зобов'язання.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 серпня 2014 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено; у задоволенні зустрічних позовів відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2014 року вказане рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору змінено: стягнуто з відповідачів судовий збір у рівних частинах. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОСОБА_15 подав на зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2015 року (справа № 6-46905ск14) у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_15 відмовлено.
ОСОБА_16 також подав на зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 лютого 2015 року (справа № 6-46925ск14) у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_16 відмовлено.
У квітні 2015 року ОСОБА_15 та його представник ОСОБА_17 звернулися до Верховного Суду України із заявами про перегляд ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня та 9 лютого 2015 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав.
У квітні 2015 року ОСОБА_16 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 лютого 2015 року з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду України від 6 травня 2015 року вказані заяви об'єднано в одне провадження.
На підтвердження зазначених підстав подання заяв про перегляд судових рішень ОСОБА_15, ОСОБА_16 посилаються на постанову Верховного Суду України від 30 травня 2012 року, постанови Вищого господарського суду України від 12 грудня 2012 року та від 7 березня 2013 року.
ОСОБА_15, ОСОБА_16 указують на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування зазначених норм матеріального права у справі, рішення в якій переглядаються, різняться з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданих для порівняння судових рішеннях, а також не відповідають викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, зокрема статей 254, 256-258, 261 та 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 55 Конституції України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заяви про перегляд оскаржуваних судових рішень не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У справі, рішення в якій переглядається, суди встановили, що 29 серпня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Держа <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843702/ed_2014_10_30/pravo1/T030435.html?pravo=1>вний <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844141/ed_2014_10_30/pravo1/T030435.html?pravo=1>ощадн <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844142/ed_2014_10_30/pravo1/T030435.html?pravo=1>ий банк України», та ОСОБА_15 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844146/ed_2014_10_30/pravo1/T030435.html?pravo=1>им ОСОБА_15 було укладено кредитний договір № 293, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти в іноземній валюті в розмірі 22 725 доларів США зі сплатою 12 % річних та строком повернення кредиту не пізніше 28 серпня 2014 року.
Пунктом 1.3 цього кредитного договору передбачено, що кредит надається шляхом продажу іноземної валюти з кредитного рахунку позичальника, зарахування за його дорученням гривневого еквіваленту іноземної валюти на поточний рахунок та перерахування коштів у національній валюті з поточного рахунку позичальника на поточний рахунок продавця товару на підставі платіжного доручення позичальника для здійснення оплати за автомобіль марки «Мітцубіші Лансер».
Сервіси для юристів