П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2016 року м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Жайворонок Т.Є.суддів:Берднік І.С., Ємця А.А., -за участю представників:
Генеральної прокуратури України - Рудак О.В.,
Фонду державного майна України - Зубарєвої Н.В.,
товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» - Бочкового В.О.,
приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів
профспілок України «Укрпрофоздоровниця» - Довганенка Д.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 9/17-4233-2011 за позовом Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі ФДМУ до закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»), товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» (далі - ТОВ «Укрбудінвест») про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2011 року Білгород-Дністровський міжрайонний прокурор Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі ФДМУ з позовом до ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», ТОВ «Укрбудінвест» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12 березня 2003 року № 51131177/2003/14, витребування та повернення державі в особі ФДМУ об'єктів нерухомого майна - комплексу пансіонатів на курорті Кароліно-Бугаз, які розташовані за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, б-р Золотий беріг, 33 (клубний комплекс «Променад») і складаються із: їдальні «Ч» (блок 1а) площею 4 354,4 мІ; спального корпусу літ. «Ш» (блок 2а) площею 2 439,6 мІ; спального корпусу літ. «Ц» (блок 3а) площею 9476,7 мІ; спального корпусу літ. «Х» (блок 4а) площею 4116,8 мІ; будівлі незавершеного будівництва літ. «1Г» площею 2069,8 мІ; будівлі незавершеного будівництва літ. «1Д» площею 2 587,9 мІ; будівлі незавершеного будівництва літ. «1В» площею 9 296,1 мІ; будівлі незавершеного будівництва літ. «1Б» площею 3 520,3 мІ (з урахуванням уточнених позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що нерухоме майно, яке є предметом спірного договору купівлі-продажу, на момент його укладання було об'єктом державної власності, розпоряджатися яким могла лише держава в особі ФДМУ, у зв'язку з чим договір укладено з порушенням норм законодавства, що порушує права держави як власника цього майна в особі ФДМУ.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Господарського суду Одеської області від 14 серпня 2015 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 20 квітня 2016 року рішення Господарського суду Одеської області від 14 серпня 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 8 жовтня 2015 року у справі № 9/17-4233-2011 залишено без змін, а касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області - без задоволення.
У заяві про перегляд із підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), заступник Генерального прокурора України просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 20 квітня 2016 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 8 жовтня 2015 року та рішення Господарського суду Одеської області від 14 серпня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 26 квітня 2016 року у справі № 916/2129/15, від 19 липня 2016 року у справі № 5024/1941/2011 та від 25 листопада 2015 року у справі № 8/6/2012/5003, правовідносини в яких, на думку заявника, подібні до правовідносин у справі, що розглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 11114 ГПК Верховний Суд переглядає рішення господарських судів виключно на підставі і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За змістом положень п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у господарських справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
При цьому під судовим рішенням у подібних правовідносинах слід розуміти рішення у справі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
У справі, яка розглядається, судом установлено, що ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (продавець) і ТОВ «Укрбудінвест» (покупець) 12 березня 2003 року уклали договір купівлі-продажу № 51131177/2003/14 незавершеного будівництвом комплексу пансіонатів на курорті Кароліно-Бугаз, розташованих за адресою: Україна, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, за ціною 1 920 000 грн (далі - договір). Передачу майна сторони оформили актом від 17 квітня 2003 року. Покупцем проведено реконструкцію комплексу - пансіонату відпочинку «Клубний комплекс «Променад», про що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області видано сертифікат від 1 вересня 2011 року. За висновками від 31 липня 2015 року будівельно-технічної експертизи Київської незалежної судово-експертної установи майно, яке прокурор просить повернути, не відповідає фактично наявному майну, оскільки є розбіжність у загальній площі будівель.
Господарськими судами встановлено, що будівництво спірного майна пансіонату «Кароліно-Бугаз» розпочалося наприкінці 70-х рр. ХХ ст. та здійснювалося СМТ «Чорноморкурортбуд» на замовлення Одеської обласної ради профспілок.
Президією Української республіканської ради професійних спілок (Укрпрофрада) було прийнято постанову від 22 листопада 1991 року «Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця». Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів міста Києва від 23 грудня 1991 року № 9971 зареєстровано ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» як підприємство, яке є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України.
Передане до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» майно перебувало у віданні профспілок.
Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року № 2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_1992_04_10/pravo1/T226800.html?pravo=1> передбачено, що до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР тимчасово передати ФДМУ майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій.
Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року № 3943-XII <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_1994_02_04/pravo1/T394300.html?pravo=1> встановлено, що до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
Сервіси для юристів