П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів: Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,Сімоненко В.М., Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за поданням старшого державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про тимчасове обмеження громадянина ОСОБА_8 у праві виїзду за межі України за заявою ОСОБА_8 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У червні 2011 року старший державний виконавець другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (далі - державний виконавець та другий відділ ДВС Луцького МУЮ відповідно) звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження громадянина ОСОБА_8 у праві виїзду за межі України.
Державний виконавець зазначав, що другим відділом ДВС Луцького МУЮ прийнято до виконання виконавчі документи за відповідними судовими рішеннями про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9. аліментів та відкрито виконавче провадження.
Посилаючись на те, що боржник добровільно рішення суду не виконує, унаслідок чого станом на 1 червня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 23 тис. 24 грн 81 коп., та ухиляється від сплати аліментів, державний виконавець просив на підставі статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» тимчасово обмежити право виїзду за межі України без вилучення паспорта боржнику ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 15 січня 2015 року, подання старшого державного виконавця другого відділу ДВС Луцького МУЮ задоволено: тимчасово обмежено право виїзду за межі України без вилучення паспорта боржнику ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2015 року відмовлено ОСОБА_8 у прийнятті касаційної скарги на зазначені ухвали.
У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2015 року ОСОБА_8 просить скасувати зазначену ухвалу та передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
На обґрунтування заяви ОСОБА_8 надав копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2014 року, 21 січня, 18 лютого, 23 березня 2015 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовано зазначену правову норму.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_8 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
За положеннями пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
За змістом статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Суди встановили, що другим відділом ДВС Луцького МУЮ прийнято до виконання виконавчі документи за відповідними судовими рішеннями про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9. аліментів та відкрито виконавче провадження.
Згідно з розрахунком станом на 1 червня 2011 року заборгованість ОСОБА_8 за аліментами становила 23 тис. 24 грн 81 коп.
ОСОБА_8 ухиляється від виконання судового рішення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 червня 2011 року, якою задоволено подання старшого державного виконавця другого відділу ДВС Луцького МУЮ й тимчасово обмежено право виїзду за межі України без вилучення паспорта боржнику ОСОБА_8, та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 15 січня 2015 року, якою ухвалу суду першої інстанції залишено без змін, ОСОБА_8 оскаржив у касаційному порядку.
Постановляючи ухвалу про відмову в прийнятті касаційної скарги ОСОБА_8, суд касаційної інстанції керувався тим, що відповідно до вимог пункту 241 частини першої статті 293, статті 324 ЦПК України не підлягає оскарженню в касаційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Разом з тим в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2014 року, 21 січня, 18 лютого, 23 березня 2015 року суд касаційної інстанції відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами на ухвали апеляційних судів у справах за поданням державних виконавців про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичних осіб та за наслідками розгляду касаційних скарг ухвалив відповідні судові рішення.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 324 ЦПК України.
Вирішуючи питання про правильність застосування у подібних правовідносинах зазначеної норми процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
Конституцєю України закріплено основні засади судочинства (частина третя статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України).
Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Основного Закону України).
Можливість (право) оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Сервіси для юристів