П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів: Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,Сімоненко В.М., Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про стягнення коштів у порядку регресу за заявою ОСОБА_9 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2015 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 20 серпня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2014 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_9 про стягнення коштів у порядку регресу.
ОСОБА_8 зазначала, що 20 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (далі - ВАТ «Банк «Фінанси та кредит») та ОСОБА_9 укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 48 тис. доларів США зі сплатою 17 % річних на строк до 19 червня 2023 року.
20 червня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_8 укладено договір поруки, за умовами якого вона зобов'язалась перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором.
На виконання зобов'язань за цим кредитним договором ОСОБА_8 як поручитель частково погасила заборгованість за кредитним договором у період із червня 2012 року до квітня 2014 року в сумі 10 тис. 156 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на час звернення з позовом до суду становило 118 тис. 215 грн 84 коп., у зв'язку із чим просила стягнути ці кошти з ОСОБА_9 в порядку регресу.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 27 червня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 20 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2015 року, рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_8 задоволено: стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 10 тис. 156 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становило 131 тис. 546 грн 36 коп.
У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 лютого 2015 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 20 серпня 2014 року ОСОБА_9 просить скасувати зазначені судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 544, 556 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви ОСОБА_9 надав ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2011 року, 3 жовтня й 19 грудня 2012 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_9 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 20 червня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_9 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 48 тис. доларів США зі сплатою 17 % річних на строк до 19 червня 2023 року.
На забезпечення виконання зобов'язань позичальником за вказаним кредитним договором 20 червня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_8 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_8 надала в іпотеку банку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.
20 червня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_8 укладено договір поруки, за яким ОСОБА_8 як поручитель зобов'язалася перед банком відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_9 за вказаним кредитним договором (пункти 2.1-2.3 договору поруки).
У разі повного виконання поручителем зобов'язань боржника він набуває усіх прав кредитора за кредитним договором (пункт 2.4 договору поруки).
На виконання зобов'язання за кредитним договором від 20 червня 2008 року ОСОБА_8 як поручитель частково погасила заборгованість за кредитним договором у період із червня 2012 року до квітня 2014 року в сумі 10 тис. 156 доларів США, що підтверджується відповідними квитанціями.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з того, що наслідки, передбачені ??аттею 556 ?? ??????? <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843626/ed_2014_07_24/pravo1/T030435.html?pravo=1> й умовами договору поруки щодо переходу всіх прав кредитора до поручителя внаслідок повного виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, не настали, а тому в позивачки як поручителя не виникло права на пред'явлення зворотної вимоги до боржника (відповідача).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 556 ЦК України для стягнення з боржника в порядку регресу суми заборгованості за кредитним договором від 20 червня 2008 року, сплаченої ОСОБА_8 як поручителем у вигляді щомісячних платежів у період з червня 2012 року до квітня 2014 року в розмірі 10 тис. 156 доларів США.
Разом з тим, на відміну від справи, яка переглядається, в інших справах з подібних правовідносин, наданих заявником для порівняння, суд зазначив, що наслідки, передбачені в статті 556 ЦК України настають для поручителя лише в разі повного виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.
Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 544, 556 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Сервіси для юристів