П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів: Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,Сімоненко В.М., Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2015 року, ухвали Апеляційного суду Закарпатської області від 29 січня 2015 року та заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 вересня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2014 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
ПАТ «УкрСиббанк» зазначало, що 12 грудня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), який у подальшому перейменований у ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_7 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_7 кредит у розмірі 15 тис. доларів США, а останній зобов'язався повернути кредит і сплачувати проценти у строк і на умовах, установлених цим договором. З метою забезпечення виконання ОСОБА_7 зобов'язань за вказаним кредитним договором 12 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_7 та майновими поручителями позичальника - ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавці передали банку в іпотеку нерухоме майно - квартиру 36 у будинку 40 на вул. Чернишевського у м. Мукачевому.
Посилаючись на те, що позичальник не виконує зобов'язання за вказаним кредитним договором, у зв'язку із чим станом на 13 лютого 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 8 тис. 778 доларів США 95 центів, ПАТ «УкрСиббанк» просило стягнути з ОСОБА_7 вказану заборгованість та звернути стягнення на зазначений вище предмет іпотеки та встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 29 січня 2015 року, позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 8 тис. 778 доларів США 95 центів заборгованості за кредитним договором від 12 грудня 2006 року, що за курсом Національного банку України станом на 13 лютого 2014 року становило 75 тис. 66 грн 16 коп., з яких: 7 тис. 410 доларів США 74 центи (що еквівалентно 63 тис. 367 грн 1 коп.) заборгованості за кредитом, 1 тис. 18 доларів США 17 центів (що еквівалентно 8 тис. 706 грн 7 коп.) заборгованості за процентами, 311 доларів США 43 центи (що еквівалентно 2 тис. 662 грн 94 коп.) пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 38 доларів США 61 цент (що еквівалентно 33 грн 14 коп.) пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2015 року відмовлено ПАТ «УкрСиббанк» у відкритті касаційного провадження у справі за вказаним позовом з підстави, передбаченої пунктом 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» просить скасувати зазначену ухвалу, ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 29 січня 2015 року та заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 вересня 2014 року в частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та на невідповідність зазначеного судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України від 27 травня 2015 року (справи № 6-57цс15 та 6-58цс15) висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
На обґрунтування заяви ПАТ «УкрСиббанк» надало копії ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року та постанов Верховного Суду України від 27 травня 2015 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ПАТ «УкрСиббанк» доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 12 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_7 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_7 кредит у розмірі 15 тис. доларів США, а останній зобов'язався повернути кредит і сплачувати проценти у строк і на умовах, установлених цим договором.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_7 зобов'язань за вказаним кредитним договором 12 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_7 та майновими поручителями позичальника - ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавці передали банку в іпотеку нерухоме майно - квартиру 36 загальною площею 69,3 кв.м у будинку 40 на вул. Чернишевського у м. Мукачевому.
Станом на 13 лютого 2014 року у ОСОБА_7 виникла заборгованість перед банком у розмірі 8 тис. 778 доларів США 95 центів.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, вважав, що до спірних правовідносин застосовується Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки квартира, що є предметом іпотеки, використовується відповідачами як місце їхнього постійного проживання, загальна площа цієї квартири не перевищує 140 кв. м, відомостей про наявність іншого житла у відповідачів суду не надано, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для примусового стягнення зазначеного предмета іпотеки.
Разом з тим в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року, копія якої надана заявником для порівняння, міститься висновок про те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» має тимчасовий характер, чинність цього Закону на час ухвалення судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для визначення порядку його виконання.
У постановах Верховного Суду України від 27 травня 2015 року, копії яких надані заявником для порівняння, міститься висновок про те, що установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати його (відчужувати без згоди власника). Оскільки вказаний Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є лише правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, що оскаржується, викладеному у постановах Верховного Суду України від 27 травня 2015 року висновку щодо застосування у подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні у подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частинами першою та третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Сервіси для юристів