П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2015 року м. КиївСудова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Барбари В.П.,Колесника П.І., Берднік І.С.,Потильчака О.І., Ємця А.А.,Шицького І.Б., - розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 червня 2014 року у справі № 914/2002/13 за позовом Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до державного господарського об'єднання «Концерн «Військторгсервіс» (далі - концерн «Військторгсервіс»), приватного підприємства «Інтертайле» (далі - ПП «Інтертайле»), треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області, Фонд державного майна України (далі - ФДМУ), про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов'язання повернути в натурі нежитлові приміщення,
в с т а н о в и л а:
У травні 2013 року Львівський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель загальною площею 3 508,6 кв. м, розташованих за адресою: вул. Моринецька, 14а, м. Львів, укладеного 16 вересня 2008 року між концерном «Військторгсервіс» і ПП «Інтертайле», та повернення цього майна. В обґрунтування позову послався на те, що спірне нерухоме майно вибуло із володіння держави поза її волею, за відсутності згоди Міністерства оборони України та погодження ФДМУ. Оспорюваний договір укладено особою, яка не мала права здійснювати відчуження спірного майна, на підставі довіреності, що втратила свою чинність.
ПП «Інтертайле» проти позову заперечувало та подало заяву про застосування позовної давності.
Рішенням господарського суду Львівської області від 24 липня 2013 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 січня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 16 червня 2014 року судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 22 червня 2015 року справу № 914/2002/13 допущено до провадження Верховного Суду України.
У заяві про перегляд з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), заступник Генерального прокурора України просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 16 червня 2014 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст. 75 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. ст. 203, 215, 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 5, 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», п.п. 6, 8 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 року № 803 (далі - Порядок), і невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 20 серпня 2013 року у справі № 3-18гс13.
В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 3 червня 2013 року у справі № 7/46/2012/5003, від 18 березня 2015 року у справі № 914/3484/13.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.
У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що: відсутні докази втрати чинності дозволу на відчуження нерухомості; на час надання дозволу на відчуження нерухомості чинне законодавство не передбачало необхідності згоди або дозволу суб'єкта управління майном, прийнятого за погодженням із ФДМУ; прокурором і позивачем пропущено позовну давність, оскільки оспорюваний договір укладено 16 вересня 2008 року, а позовну заяву подано у травні 2013 року.
Разом із тим у наданих для порівняння постановах суд касаційної інстанції, розглянувши справи за аналогічними позовами прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, дійшов висновку про наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу державного майна недійсним, оскільки відчуження майна відбулося з порушенням вимог Закону України «Про управління об'єктами державної власності», Порядку, за відсутності відповідного дозволу Міністерства оборони України, погодженого ФДМУ; на момент укладення оспорюваного договору дозвіл, виданий на підставі довіреності, яку в подальшому було скасовано, втратив свою чинність; при укладенні оспорюваного договору концерн «Військторгсервіс» не мав достатніх повноважень на відчуження майна, що перебувало у державній власності, а тому правочин було вчинено особою, яка не мала необхідного обсягу дієздатності; про зазначені порушення Міністерство оборони України та органи прокуратури дізналися після проведення ФДМУ перевірки дотримання порядку відчуження майна концерном «Військторгсервіс» та складання відповідного висновку, а тому позовну давність не пропущено.
Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах.
Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.
Під час розгляду справи судами встановлено, що 4 жовтня 2004 року Міністром оборони України видано довіреність № 220/2071, якою уповноважено начальника Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України ОСОБА_8 на представництво майнових та інших немайнових інтересів міністерства, для виконання яких останньому надано право, у тому числі, надавати від імені Міністерства оборони України підприємствам (установам) військової торгівлі висновки (дозвіл) на відчуження майна та на укладення договорів з питань розпорядження майном, що закріплене за ними на праві господарського відання. Термін дії довіреності визначено до 1 жовтня 2007 року.
На підставі цієї довіреності 15 грудня 2004 року начальник Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України надав начальнику державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» дозвіл № 140/6/1626/19 на відчуження нежитлових приміщень площами 1 193,8 кв. м, 17,1 кв. м, 1 200,9 кв. м, розташованих за адресою: вул. Моринецька, 14а, м. Львів.
Окремим дорученням Міністра оборони України від 12 лютого 2005 року № 1235/з скасовано довіреності на право укладання договорів (угод, контрактів), надання від імені міністерства прав здійснювати інші правочини, термін дії яких не закінчився.
На виконання цього доручення Міністерству оборони України повернуто перший примірник довіреності від 4 жовтня 2004 року № 220/2071 (лист Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України від 17 лютого 2005 року № 140/ЮР/154 за підписом ОСОБА_8.).
12 вересня 2007 року нотаріально посвідчено довіреність, видану від імені концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_8 начальнику філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування «Концерну «Військторсервіс» (далі - філія «УТ ЗОК «Концерну «Військторгсервіс») ОСОБА_9, якою уповноважено останнього укладати від імені концерну будь-які договори щодо відчуження належного концерну будь-якого нерухомого майна, а також договори оренди з дозволу органу управління майном концерну - Міністерства оборони України. Термін дії довіреності - до 12 вересня 2010 року.
10 липня 2008 року Рівненською міжрегіональною універсальною товарно-майновою біржею «Прайс» (далі - РМУТМБ «Прайс») проведено публічні торги з продажу майна: нежитлових будівель автобази № 57 (гаража А-2, гаража В-1, гаража Г-1, автозаправки Д-1, цистерни), загальною площею 3 508,6 кв. м, що належить концерну «Військторгсервіс» та розташовано за адресою: вул. Моринецька, 14а, м. Львів.
Згідно з протоколом про хід публічних торгів № 790-н право укладання договору купівлі-продажу об'єкта отримало ПП «Інтертайле»; остаточна ціна - 2 213 529,20 грн.
16 вересня 2008 року між концерном «Військторгсервіс» в особі начальника філії «УТ ЗОК «Концерну «Військторгсервіс» ОСОБА_9 (продавець), який діяв на підставі зазначеної вище довіреності від 12 вересня 2007 року, та ПП «Інтертайле» укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 3 508,6 кв. м, розташованих за адресою: вул. Моринецька, 14а, м. Львів, за ціною 2 213 529,20 грн., яка була встановлена на підставі протоколу № 790-н про хід публічних торгів.
На виконання умов договору продавцем передано, а покупцем прийнято у власність зазначене нерухоме майно та оплачено його вартість, що підтверджується платіжними дорученнями (від 4 липня 2008 року № 186, від 20 березня 2009 року № 47, від 23 березня 2009 року № 48), актом звірки взаємних розрахунків між РМУТМБ «Прайс» та філією «УТ ЗОК «Концерну «Військторгсервіс» від 24 березня 2009 року, актом приймання-передачі нерухомості від 25 березня 2009 року, складеним представниками ПП «Інтертайле» та філією «УТ ЗОК «Концерну «Військторгсервіс».
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).
Сервіси для юристів