П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2015 року м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Барбари В.П.,Колесника П.І., Берднік І.С.,Потильчака О.І., Ємця А.А.,Шицького І.Б., - розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (далі - ПрАТ «АСК «Омега») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29 квітня 2015 року у справі № 910/22731/14 за позовом ПрАТ «АСК «Омега» до відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі - ВАТ «НАСК «Оранта») про стягнення коштів,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2014 року ПрАТ «АСК «Омега» звернулося до суду з позовом до ВАТ «НАСК «Оранта» про відшкодування в порядку регресу шкоди в сумі 32 616 грн 03 коп. Свої вимоги мотивувало тим, що 26 листопада 2009 року між ПрАТ «АСК «Омега» (страховик) і ОСОБА_8 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 121-07/1069-20, яким застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1. 13 лютого 2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8 та автомобіля ВАЗ-2107, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_9, під керуванням ОСОБА_10 Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 квітня 2010 року ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності. На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 6 вересня 2013 року згідно з платіжним дорученням від 23 вересня 2013 року ПрАТ «АСК «Омега» перерахувало страхове відшкодування ОСОБА_8 за договором № 121-07/1069-20 у розмірі 32 616 грн 03 коп. на рахунок державної виконавчої служби. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ-2107, державний номер НОМЕР_2, перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу, застрахована у ВАТ «НАСК «Оранта» за полісом № ВС/4242873. Виплативши страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля, ПрАТ «АСК «Омега» просило стягнути з ВАТ «НАСК «Оранта» шкоду, завдану з вини водія автомобіля ВАЗ-2107, державний номер НОМЕР_2.
ВАТ «НАСК «Оранта» проти позову заперечувало, посилаючись на пропуск позивачем позовної давності.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено: стягнуто з ВАТ «НАСК «Оранта» на користь ПрАТ «АСК «Омега» 32 616 грн 03 коп. шкоди в порядку регресу.
Постановою Вищого господарського суду України від 29 квітня 2015 року постанову апеляційного господарського суду скасовано, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою судді Верховного Суду України від 2 червня 2015 року справу № 910/22731/14 за заявою ПрАТ «АСК «Омега» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 29 квітня 2015 року допущено до провадження Верховного Суду України.
У заяві про перегляд з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ПрАТ «АСК «Омега» просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 29 квітня 2015 року і залишити в силі постанову апеляційного суду, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 3-9гс15.
На обґрунтування заяви ПрАТ «АСК «Омега» надало копію постанови Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 910/177/14 та послалося на постанову Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 3-9гс15, якою відмовлено у задоволенні заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 910/177/14.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню.
У справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, виходив із того, що позивач набув право вимоги на відшкодування шкоди (заміна кредитора у зобов'язанні) до відповідача як особи, відповідальної за завдані страхувальникові збитки, і таке право виникло у страхувальника від дня настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту, тобто 13 лютого 2010 року. В силу приписів ст. 262 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843303/ed_2015_04_05/pravo1/T030435.html?pravo=1> заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Позивач із зазначеними позовними вимогами звернувся до суду 16 жовтня 2014 року, а тому в задоволенні позову слід відмовити через пропуск позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.
Вирішуючи аналогічну справу № 910/177/14, суд касаційної інстанції виходив із того, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, а саме з дня виплати страхового відшкодування.
Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах.
Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування, а саме щодо застосування до таких правовідносин положень ст. ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування».
Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ч. 1 ст. 262 ЦК УКраїни).
Підсумовуючи викладене, можна зробити наступні висновки:
Сервіси для юристів