ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/8760/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Прокредит Банк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 (судді: Яценко О. В. - головуючий, Гончаров С. А., Мальченко А. О.) у справі
за позовом Адвокатського об`єднання "Стандарт Груп"
до Акціонерного товариства "ПроКредит Банк"
про визнання одностороннього правочину недійсним,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У липні 2025 року Адвокатське об`єднання "Стандарт Груп" (далі - АО "Стандарт Груп") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (далі - АТ "ПроКредит Банк"/Банк) про визнання недійсним одностороннього правочину АТ "ПроКредит Банк", оформленого листом від 14.07.2025 № 14-07-25/1/60 щодо розірвання договірних відносин з АО "Стандарт Груп" (далі - спірний правочин).
1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір від 03.09.2019 про обслуговування поточного рахунку і позивач став клієнтом Банку.
У липні 2025 року позивачеві надійшов запит Банку про надання пояснень та документів, у відповідь на який АО "Стандарт Груп" повідомило запитувану інформацію та надало документи.
Водночас Банк повідомив про відмову від підтримання ділових відносин у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику з посиланням на абзац 3 пункту 1 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
Позивач звертаючись з позовом до суду, посилаючись на правові висновки Верховного Суду вказував на те, що право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Одностороння відмова Банку від договору банківського обслуговування у цьому випадку є незаконною, оскільки підстави для встановлення відповідного рівня ризику не зазначено.
1.3. У відзиві на позову заяву АТ "ПроКредит Банк", заперечуючи проти її задоволення, зазначало, зокрема, про законність дій Банку та ненадання відповідачем обґрунтованої відповіді на запит у зв`язку з чим залишилися не спростованими критерії ризику за типом клієнта.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що здійснивши належну перевірку фінансових операцій АО "Стандарт Груп" та виявивши підозрілу діяльність останнього, керуючись спеціальним Законом про фінансовий моніторинг, Банк виконав обов`язок суб`єкта фінансового моніторингу та встановив позивачу неприйнятно високий ризик ділових відносин та, як наслідок, відмовився від підтримання ділових відносин з ним для уникнення ризиків використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.
Посилання представника АО "Стандарт Груп" на недоведеність підозрілості фінансових операцій судом першої інстанції визнані необґрунтованими, оскільки фактично висновки Банку у спірних відносинах позивачем не спростовані, та не узгоджуються з нормами спеціального законодавства про фінансовий моніторинг, якими керувався відповідач, приймаючи рішення щодо позивача.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі, визнано односторонній правочин АТ "ПроКредит Банк", оформлений листом від 14.07.2025 № 14-07-25/1/60 щодо розірвання договірних відносин з АО "Стандарт Груп", недійсним.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що разом із листом від 14.07.2025 № 14-07-25/1/60 Банк не надав позивачу рішення у вигляді висновку чи іншого документа згідно з внутрішніми правилами про встановлення позивачу неприйнятно високого ризику за результатами оцінки та переоцінки ризику з чітким встановленням ідентифікаторів ризику, мотивів їх встановлення, висновків щодо фінансового моніторингу та із зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із позивачем з посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Матеріали справи також не містять вказаного рішення Банку.
Також у матеріалах справи відсутній будь-який внутрішній документ банку або витяг з нього, який встановлює процедуру проведення належної перевірки, переоцінки ризиків та прийняття відповідного рішення стосовно клієнта за результатами їх проведення, дослідивши який суд міг би зробити висновок про те, що відмова від ділових відносин з клієнтом може відбуватись безпосередньо шляхом складання та направлення листів, а не рішення у вигляді висновку чи іншого документа, погодженого спеціально уповноваженим органом в порядку, визначеному законом, Положенням № 65 "Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 та внутрішніми документами банку.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки суд першої інстанції не з`ясував обставин наявності відповідного рішення Банку, його повноти, вмотивованості та відповідності встановленій процедурі прийняття, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для визнання одностороннього правочину недійсним, а відтак і для задоволення позову.
Сервіси для юристів