ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2014 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Григор'євої Л.І.,Патрюка М.В.,Сеніна Ю.Л., Гуменюка В.І.,Романюка Я.М.,Сімоненко В.М., - Охрімчук Л.І., за участі: ОСОБА_9, його представника - ОСОБА_10, представника первинної профспілкової організації Вільної профспілки машиністів України моторвагонного депо Полтава державного підприємства «Південна залізниця» - Клименка Анатолія Юрійовича та представників державного підприємства «Південна залізниця» - Водяницького Костянтина Анатолійовича, Карабута Вадима Миколайовича,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до державного підприємства «Південна залізниця», треті особи: первинна профспілкова організація Вільної профспілки машиністів України моторвагонного депо Полтава державного підприємства «Південна залізниця», відокремлений підрозділ «Моторвагонне депо Полтава» державного підприємства «Південна залізниця», про поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за заявами ОСОБА_9 та первинної профспілкової організації Вільної профспілки машиністів України моторвагонного депо Полтава державного підприємства «Південна залізниця» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2012 року ОСОБА_9 звернувся до Ленінського районного суду м. Полтави з позовом до державного підприємства «Південна залізниця» (далі - ДП «Південна залізниця»), треті особи: первинна профспілкова організація Вільної профспілки машиністів України моторвагонного депо Полтава ДП «Південна залізниця» (далі - первинна профспілкова організація ВПМУ моторвагонного депо Полтава ДП «Південна залізниця»), відокремлений підрозділ «Моторвагонне депо Полтава» ДП «Південна залізниця» (далі - ВП «Моторвагонне депо Полтава» ДП «Південна залізниця»), про поновлення на роботі та оплату вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_9 зазначав, що наказом відповідача від 7 липня 2012 року № 122/ОС його було звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку з прогулом без поважних причин.
Посилаючись на вищезазначене, а також на те, що його звільнення відбулось без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації ВПМУ моторвагонного депо Полтава ДП «Південна залізниця» та вищого виборного органу цієї професійної спілки - Вільної профспілки машиністів України, що суперечить вимогам частини третьої статті 252 КЗпП України, ОСОБА_9, доповнивши позовні вимоги, просив поновити його на роботі на посаді столяра ВП «Моторвагонне депо Полтава» ДП «Південна залізниця», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 7 липня 2012 року до дня поновлення на роботі та відшкодувати завдану моральну шкоду в розмірі 10 тис. грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_9 задоволено частково: поновлено його на посаді столяра у ВП «Моторвагонне депо Полтава» ДП «Південна залізниця», стягнуто з ДП «Південна залізниця» на користь позивача 27 258 грн 03 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 2 липня 2013 року, яке залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_9 відмовлено.
У лютому 2014 року ОСОБА_9 та первинна профспілкова організація ВПМУ моторвагонного депо Полтава ДП «Південна залізниця» подали до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяви про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року з посиланням на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2014 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_9 до ДП «Південна залізниця», треті особи: первинна профспілкова організація ВПМУ моторвагонного депо Полтава ДП «Південна залізниця», ВП «Моторвагонне депо Полтава» ДП «Південна залізниця», про поновлення на роботі, оплату вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року.
У заявах про перегляд судового рішення Верховним Судом України ОСОБА_9 та первинна профспілкова організація ВПМУ моторвагонного депо Полтава ДП «Південна залізниця» порушують питання про скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2013 року та прийняття нового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: пункту 4 частини першої статті 40, частини першої статті 43, статті 431 , частини третьої статті 252 КЗпП України та частини третьої статті 41 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закон № 1045-XIV), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Для прикладу наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права ОСОБА_9 та первинна профспілкова організація ВПМУ моторвагонного депо Полтава ДП «Південна залізниця» посилаються на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: від 7 грудня 2011 року (справа № 6-29683 св 11), від 7 грудня 2011 року (справа № 6-4595 св 11), від 1 лютого 2012 року (справа № 6-34820 св 12), від 16 травня 2012 року (справа № 6-11461 св 12), від 21 листопада 2012 року (справа № 6-39349 св 12), від 5 грудня 2012 року (справа № 6-30955 св 12), від 22 травня 2013 року (справа № 6-1388 св 13), від 29 травня 2013 року (справа № 6-4382 св 13) та від 30 жовтня 2013 року (справа № 6-25904 св 13).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_9, його представника - ОСОБА_10, представника первинної профспілкової організації ВПМУ моторвагонного депо Полтава ДП «Південна залізниця» - Клименка А.Ю., представників державного підприємства «Південна залізниця» - Водяницького К.А., Карабута В.М. та дослідивши доводи заявників, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заяви про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За змістом статей 358, 360 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який протягом п'ятнадцяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску.
Відповідно пункту 5.2. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ на стадії допуску не повноважний оцінювати обґрунтованість змісту заяви, він перевіряє її відповідність вимогам процесуального закону, зокрема встановлює, чи подана вона належним суб'єктом, чи є відповідні ухвали вищого спеціалізованого суду, і вирішує питання про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми матеріального права в аналогічних правовідносинах. Розгляд скарги вищим спеціалізованим судом не обмежує і не звужує повноваження Верховного Суду України, а лише забезпечує надходження справ до найвищої судової інстанції згідно з вимогами, визначеними процесуальним законодавством.
Законом не передбачено виключення із заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення касаційного суду доводів заявника та посилань на певні правові позиції з підстав їх необґрунтованості та перегляду допущеної до розгляду справи за заявою виправленою судовою інстанцією, що вирішує питання допуску.
Виходячи з зазначеного Судова палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що справа має переглядатись за повними текстами доводів заяв ОСОБА_9 та первинної профспілкової організації ВПМУ моторвагонного депо Полтава ДП «Південна залізниця» - посилань на всі судові рішення щодо неоднакового застосування норм матеріального права, незалежно від того висловлена правова позиція щодо правильності застосування норми матеріального права в судовому рішенні ухваленому по суті чи в ухвалі про передачу справи касаційним судом на новий розгляд.
Відповідно до змісту статті 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
Судами встановлено, що на підставі наказу ВП «Моторвагонне депо Полтава» ДП «Південна залізниця» від 7 липня 2012 року № 122/ОС ОСОБА_9 звільнено з посади столяра IV розряду на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України у зв'язку з прогулом 21 та 22 січня 2012 року без поважних причин.
Станом на дату звільнення ОСОБА_9 був членом виборного органу первинної профспілкової організації ВПМУ моторвагонного депо Полтава ДП «Південна залізниця» та членом координаційної ради Вільної профспілки машиністів України.
Ленінський районний суд м. Полтави, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_9, виходив із того, що позивача було звільнено із займаної посади незаконно, оскільки розірвання трудового договору з підстави передбаченої пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, відбулося з пропуском місячного строку з дня вчинення ним дисциплінарного проступку (прогул без поважних причин) та за відсутності попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації ВПМУ моторвагонного депо Полтава ДП «Південна залізниця» та Вільної профспілки машиністів України, членом яких є позивач.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову в задоволенні заявленого позову, апеляційний суд Полтавської області виходив із того, що судом самостійно змінено підстави позову та не досліджено, чи мав місце факт вчинення ОСОБА_9 прогулу без поважних причин. Установивши факт відсутності позивача на роботі 21 та 22 січня 2012 року без поважних причин, а також факт надходження роботодавцю рішення Вільної профспілки машиністів України про відмову в наданні згоди на звільнення працівника з порушенням строків, установлених статтею 43 КЗпП України та статтею 39 Закону № 1045-XIV, апеляційний суд, дійшов висновку про недоведеність вимог ОСОБА_9 щодо неправомірності його звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Постановляючи ухвалу про залишення без змін рішення суду апеляційної інстанції, касаційний суд виходив із того, що роботодавцем не було порушено вимог трудового законодавства щодо розірвання з його ініціативи трудового договору з працівником без отримання на це попередньої згоди профспілкового органу, членом якого він є, оскільки ВП «Моторвагонне депо Полтава» ДП «Південна залізниця» не отримав протягом установленого статтею 43 КЗпП України та статтею 39 Закону № 1045-XIV терміну рішення Вільної профспілки машиністів України про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_9 або повідомлення про прийняття такого рішення на подання до цієї профспілки від 19 червня 2012 року.
Сервіси для юристів