П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Лященко Н.П., суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М.,Яреми А.Г., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПрАТ «СК «ВУСО») про перегляд Верховним Судом України рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2014 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2014 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2014 року у справі за позовом ПрАТ «СК «ВУСО» до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди у порядку регресу, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП),
в с т а н о в и л а:
У березні 2014 року ПрАТ «СК «ВУСО» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 31 липня 2010 року між ним і ОСОБА_8 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком дії до 30 липня 2011 року, за яким позивач зобов'язався відшкодувати шкоду, заподіяну відповідачем життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу - автомобіля УАЗ 31514, державний номер НОМЕР_1. 5 лютого 2011 року сталася ДТП за участю автомобіля УАЗ 31514, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля ТАГАЗ-С-100, державний номер НОМЕР_2, під керуванням власника ОСОБА_9
Постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 7 лютого 2011 року ОСОБА_7. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.
1 листопада 2011 року ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування у сумі 5 335,95 грн на користь постраждалої особи на підставі звернення приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страхові гарантії». Посилаючись на викладене, ПрАТ «СК «ВУСО» просило стягнути з ОСОБА_7. у порядку регресу суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 5 335,95 грн.
ОСОБА_7 проти позову заперечував, посилаючись на пропуск позивачем позовної давності.
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2014 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ СК «ВУСО» відмовлено.
У заяві про перегляд судових рішень з підстав, передбачених підпунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ПрАТ «СК «ВУСО» просить скасувати рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2014 року, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2014 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2014 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 261, 262, 1191, 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 27 Закону України «Про страхування», статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та на невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеним в постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ПрАТ «СК «ВУСО» посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 вересня 2015 року та постанови Верховного Суду України від 16 і 23 вересня 2015 року, та 3 і 17 лютого 2016 року.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У справі, яка переглядається, суд встановив, що 31 липня 2010 року між ПрАТ «СК «ВУСО» (страховик) і ОСОБА_8 (страхувальник) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4564209 строком дії до 30 липня 2011 року, за яким страховик зобов'язався відшкодувати шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу - автомобіля УАЗ 31514, державний номер НОМЕР_1. Франшизу визначено у розмірі 510 грн.
5 лютого 2011 року сталася ДТП за участю автомобіля УАЗ 31514, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля ТАГАЗ-С-100, державний номер НОМЕР_2, під керуванням власника ОСОБА_9 Постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 7 лютого 2011 року ОСОБА_7. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_7 має посвідчення на право керування транспортними засобами категорії «В» (талон до посвідчення НОМЕР_3).
Висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 7 лютого 2011 року № 037 встановлено вартість відновлювального ремонту автомобіля ТАГАЗ-С-100, державний номер НОМЕР_2, у розмірі 5 845,95 грн.
У заяві на виплату страхового відшкодування зазначено, що заявником є ОСОБА_9, який просить суму страхового відшкодування виплатити на розрахунковий рахунок ОСОБА_11 Заява підписана 2 березня 2011 року ОСОБА_11
У страховому акті від 6 квітня 2011 року № 1079-24 за полісом від 31 липня 2010 року № ВЕ/4564209 встановлено, що подія (ДТП, яка сталася 5 лютого 2011 року) кваліфікована як нестраховий випадок (пункт 6), вирішено, що страхове відшкодування за цим полісом виплаті не підлягає.
Додатком від 31 березня 2011 року № 1 до страхового акта від 6 квітня 2011 року № 1079-24 також установлено, що подія (ДТП, яка сталася 5 лютого 2011 року) кваліфікована як нестраховий випадок (пункт 6), вирішено, що страхове відшкодування за полісом від 31 липня 2010 року № ВЕ/4564209 виплаті не підлягає. Визначено розмір страхового відшкодування у сумі 5 335,95 грн. Зазначено, що отримувачем страхової виплати є ОСОБА_11
Згідно з платіжним дорученням від 1 листопада 2011 року № 13363 ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування за полісом № ВЕ/4564209 у сумі 5 335,95 грн на розрахунковий рахунок ОСОБА_11
Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_7 не зобов'язаний був повідомляти страхову компанію про настання страхового випадку; своєчасність повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку підтверджується фактом виплати страхового відшкодування. ПрАТ «СК «ВУСО» (страховик) набув право вимоги на відшкодування шкоди (заміна кредитора в зобов'язанні) до ОСОБА_7. як особи, відповідальної за завдані страхувальникові збитки, і таке право виникло у страхувальника від дня настання страхового випадку за договором майнового страхування наземного транспорту, тобто 5 лютого 2011 року. Оскільки заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, позивач із зазначеними позовними вимогами звернувся до суду 28 березня 2014 року, а тому в задоволенні позову слід відмовити через пропуск позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 вересня 2015 року суд касаційної інстанції виходив з того, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, а саме з дня виплати страхового відшкодування. Право страховика подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, у разі недотримання строків та умов повідомлення страховика про ДТП передбачено законом.
Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Усуваючи розбіжності в застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
Перехід права вимоги за нормами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями статті 1191 ЦК України, статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Сервіси для юристів