П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 лютого 2016 рокум. КиївКолегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоМаринченка В.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства «Вестра» (далі - Підприємство) до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2012 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати протиправною бездіяльність Митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету мита та податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 2 993 303 грн 37 коп. та 6 969 381 грн відповідно та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені кошти у зазначених сумах.
На обґрунтування позову Підприємство зазначило, що у березні 2012 року на підставі контракту від 16 лютого 2012 року № ВЕАА/12, укладеного з компанією «RANDLUX SALES INC» (Panama), воно ввезло товари загальною фактурною вартістю 40 397 045 грн 4 коп., що було відображено у поданих Митниці у травні 2012 року вантажних митних деклараціях (далі - ВМД). На протиправну вимогу Митниці митна вартість товарів була визначена не за ціною договору, а за шостим (резервним) методом, внаслідок чого були надмірно сплачені до бюджету мито та ПДВ. На неодноразові звернення Підприємства із заявами про повернення надмірно сплачених сум ПДВ та мита Митниця рішення, прийнятого за результатами розгляду таких звернень, не надала.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 30 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року, позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 березня 2014 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін, погодившись із їх висновками про неправомірність дій Митниці щодо митного оформлення ввезеного Підприємством товару із застосуванням шостого методу визначення митної вартості та наявність підстав для стягнення надмірно сплачених внаслідок наведеного платежів з огляду на протиправну бездіяльність Митниці щодо повернення цих платежів у встановленому законом порядку за поданими позивачем заявами. Таке рішення суд касаційної інстанції ухвалив за встановлення судами того, що Митниця рішення щодо неприйняття поданих Підприємством ВМД із зазначенням митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у встановленому законом порядку не оформляла.
У заявах про перегляд судових рішень Верховним Судом України Митниця та Генеральна прокуратура України, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах статей 3, 4, 11, 81, 86, 90, 259-262, 264, 265 Митного кодексу України 2002 року (чинного до 1 червня 2012 року; далі - МК 2002 року), статей 49, 57, 59 Митного кодексу України 2012 року (далі - МК 2012 року) та положень Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України (далі - ДМСУ) від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364; далі - Порядок повернення), просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування заяв додано рішення Вищого адміністративного суду України від 19 липня, 8 листопада 2011 року, 17 жовтня, 3 грудня 2013 року, 21 січня, 5, 19 березня, 13 травня 2014 року (№№ К-40575/10, К/9991/39449/11, К/9991/12878/11, К/9991/64968/12, К/9991/80753, К/800/40434/13, К/800/46496/13, К/800/46108/13 відповідно), у яких суд касаційної інстанції, зокрема, дійшов висновку про відсутність підстав для повернення надмірно сплачених декларантом платежів, оскільки митна вартість ним визначена самостійно, а митний орган жодних рішень щодо її коригування не приймав.
Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
За змістом статті 260 МК 2002 року (чинного на час подання Підприємством до митного оформлення ВМД) митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу, яким також встановлюються методи визначення митної вартості зазначених товарів та умови їх застосування.
Згідно зі статтею 262 цього Кодексу митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту (частини перша, п'ята, шоста статті 86 МК 2002 року).
Механізм надання митним органом письмового повідомлення заінтересованим особам про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначено Порядком оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженим наказом ДМСУ від 12 грудня 2005 № 1227 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2005 року за № 1562/11842; був чинним на час митного оформлення імпортованого Підприємством товару), пунктом 2 якого встановлено, що у всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Статтею 249 МК 2002 року передбачено, що митні органи самостійно визначають митну вартість на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари лише за відсутності підтверджувальних документів, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості.
Згідно з частиною восьмою статті 264 зазначеного Кодексу декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.
Аналізуючи зазначені норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла правового висновку, який полягає в тому, що декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Якщо ж митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам МК 2002 року, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину надміру сплаченими немає.
Якщо ж саме митний орган визначив митну вартість товарів, а в подальшому буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів повертається декларанту, як зазначено у статті 301 МК 2012 року (чинного на час звернення Підприємства до Митниці щодо вирішення питання про повернення таких сум), відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Так, відповідно до статті 43 Податкового кодексу України, яка регламентує умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, розроблено Порядок повернення, який визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.
Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.
Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ, Державного казначейства України (далі - ДКУ) від 20 липня 2007 року № 611/147 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362; чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок взаємодії), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом ДМСУ.
Взаємовідносини митних органів та органів ДКУ в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.
Відповідно до пункту 2 Порядку взаємодії повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.
Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган ДКУ готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.
Сервіси для юристів