П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гуменюка В.І., суддів Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., Романюка Я.М.,Яреми А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення за заявою ОСОБА_8 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 лютого 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У лютому 2014 року ОСОБА_7 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 16 вересня 2013 року вона придбала предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 що належав на праві власності ОСОБА_8 та реалізований на прилюдних торгах.
Посилаючись на те, що колишній власник будинку ОСОБА_8 чинить їй перешкоди в користуванні й розпорядженні власністю, оскільки письмові вимоги про добровільне звільнення житлового будинку та зняття з реєстрації не виконує, ОСОБА_7 просила суд виселити відповідача з оспорюваного будинку зі зняттям з реєстраційного обліку.
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області заочним рішенням від 9 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 21 листопада 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнив: постановив усунути їй перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення ОСОБА_8 з будинку АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку; вирішив питання розподілу судових втрат.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 19 лютого 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_8 відхилила, заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від
9 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від
21 листопада 2014 року залишила без змін.
21 січня 2016 року до Верховного Суду України звернувся
ОСОБА_8 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 лютого 2015 року з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
На підтвердження своїх доводів заявник надав постанови Верховного Суду України від 21 жовтня та 16 грудня 2015 року.
У зв'язку із цим ОСОБА_8 просить ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 лютого 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 21 листопада 2014 року та заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від
9 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
За змістом статті 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.
Суди під час розгляду справи встановили, що 23 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Банк «Демарк» (далі - ВАТ «Банк «Демарк») та товариством з обмеженою відповідальністю «Ніжинбуд» (далі - ТОВ «Ніжинбуд») укладено договір про надання банківського кредиту.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором того ж дня між ВАТ «Банк «Демарк» та ОСОБА_8 укладено іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1 що розташований на земельній ділянці площею 1000 кв. м. Вартість предмета іпотеки визначена сторонами в розмірі 1 млн 451 тис. 875 грн (а.с. 75-84).
Станом на час укладення іпотечного договору зазначений предмет іпотеки належав на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 20 грудня
2006 року виконавчим комітетом Ніжинської міської ради згідно з рішенням від 14 грудня 2006 року № 602.
Пунктом 15 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі виконавчого напису нотаріуса або на вибір іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання на умовах, визначених цим договором. Задоволення вимог іпотекодержателя на його вибір може бути здійснено: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання; шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Визначені договором способи задоволення вимог не перешкоджають іпотекодержателю застосовувати інші встановлені Законом України «Про іпотеку» способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
У зв'язку з невиконанням ТОВ «Ніжинбуд» зобов'язань за вказаним кредитним договором Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області задовольнив позовні вимоги ПАТ «Банк «Демарк», звернувши стягнення на предмет іпотеки в межах його вартості.
Сервіси для юристів