П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2017 року м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Берднік І.С.,суддів:Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., за участю представника:
Запорізької міської ради - Михайловського А.С., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою Запорізької міської ради про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 2 серпня 2016 року у справі
№ 908/312/16 за позовом Запорізької міської ради до фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 про стягнення суми,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2016 року Запорізька міська рада (далі - Запорізька міськрада) звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_5 про стягнення збитків у розмірі 3 200,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року
№ 3038-VІ (далі - Закон № 3038-VІ) та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міськради від 24 грудня 2012 року
№ 77 (далі - Порядок), ФОП ОСОБА_5 зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя шляхом укладення договору про пайову участь. Однак у порушення вимог закону ФОП ОСОБА_5 договору про пайову участь із Запорізькою міськрадою не уклав і не сплатив пайового внеску, внаслідок чого позивачеві завдано збитків у виді упущеної вигоди.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22 березня
2016 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13 червня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
Вищий господарський суд України постановою від 2 серпня 2016 року залишив постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 13 червня 2016 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 22 березня 2016 року без змін.
Вищий господарський суд України погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що дії відповідача не містять елементів складу цивільного правопорушення, а тому немає і підстав для відшкодування позивачеві збитків у виді упущеної вигоди. При цьому Вищий господарський суд України зазначив, що ФОП ОСОБА_5 здійснював лише реконструкцію наявної будівлі без забудови нової земельної ділянки, а отже не є замовником будівництва у розумінні норм Закону № 3038-VІ та не зобов'язаний укладати договір про пайову участь і сплачувати пайовий внесок.
У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 2 серпня 2016 року (з урахуванням уточнень), поданій з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), Запорізька міськрада, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (статей 1, 2, 26, 40 Закону
№ 3038-VІ, статей 9, 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року № 687-XIV (далі - Закон № 687-XIV), статей 22, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 224, 225 Господарського кодексу України, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 2 серпня 2016 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 червня 2016 року та рішення Господарського суду Запорізької області від 22 березня 2016 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
На обґрунтування своїх доводів Запорізька міськрада долучила до поданої заяви копію постанови Вищого господарського суду України від
21 вересня 2016 року у справі № 908/376/16.
У зазначеній постанові суд касаційної інстанції, застосувавши до аналогічних правовідносин ті самі норми матеріального права, дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо виконання вимог чинного законодавства стосовно його обов'язку взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок чого позивач був позбавлений права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка підпадає під визначення упущеної вигоди. Також суд касаційної інстанції зауважив, що наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із зазначеною бездіяльністю відповідача.
Отже, у справі, на постанову в якій посилається заявник, суд касаційної інстанції за подібних обставин справи та однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов протилежного правового висновку щодо наявності підстав для задоволення аналогічних позовних вимог.
Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що подана Запорізькою міськрадою заява підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі № 908/312/16, яка розглядається, встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію від 27 серпня 2014 року № ЗП082142380877 про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва «Реконструкція павільйону у складі торгівельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1, замовником будівництва якого є
ФОП ОСОБА_5
9 вересня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ЗП142142510372, в якій зазначено, що відповідач проводив реконструкцію павільйону у складі торговельного комплексу (літ. А) за адресою: АДРЕСА_1).
Оскільки ФОП ОСОБА_5 як замовник будівництва не уклав із Запорізькою міськрадою договору про пайову участь відповідно до
Сервіси для юристів