П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2017 року м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючогоЄмця А.А.,суддів:Берднік І.С.,Жайворонок Т.Є.,розглянувши заяву приватного підприємства "Луч" (далі - ПП "Луч") про перегляд постанови Вищого господарського суду України
від 24 листопада 2016 року у справі № 905/2358/16 за позовом ПП "Луч" до управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради про стягнення суми,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2016 року ПП "Луч" звернулося до господарського суду із позовом до управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради про стягнення 144 710,00 грн.
В обґрунтування позовної вимоги ПП "Луч" послався на те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором від 22 січня 2015 року № 4 (далі - спірний договір) щодо компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян в приміському автотранспорті.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 23 серпня
2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду
від 19 вересня 2016 року рішення Господарського суду Донецької області скасовано, позов задоволено, стягнуто 144 710,00 грн боргу з управління соціального захисту населення Краснолиманської міської ради на користь ПП "Луч".
Апеляційний господарський суд виходив із того, що відсутність у Державному бюджеті України на 2016 рік коштів на відповідні цілі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Постановою Вищого господарського суду України від 24 листопада
2016 року касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради задоволено. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19 вересня 2016 року скасовано. Рішення Господарського суду Донецької області від 23 серпня 2016 року залишено в силі.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду першої інстанції про те, що за змістом пункту 3.2 спірного договору зобов'язання замовника настає з моменту надходження сум субвенції із державного бюджету. Оскільки немає доказів надходження субвенції із державного бюджету на розрахунковий рахунок замовника для фінансування видатків на покриття витрат перевізника від перевезення пільгової категорії пасажирів, суд касаційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, що термін сплати за зазначеними зобов'язаннями у відповідача не настав, а тому відмова у позові є правомірною.
У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України
від 24 листопада 2016 року у справі № 905/2358/16 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ПП "Луч", посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду
України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 24 листопада 2016 року та ухвалити нове судове рішення.
В обґрунтування заяви надано копію постанови Вищого господарського суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 910/1459/16 та копію постанови Верховного Суду України від 15 травня 2012 року
у справі № 3-28гс12.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з нижченаведених підстав.
У справі, що розглядається, судами встановлено, що 22 січня 2015 року між відповідачем як замовником і позивачем як перевізником було укладено договір щодо перевезення та компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян в приміському автотранспорті.
За умовами пункту 1.1 цей договір регламентує взаємовідносини між замовником і перевізником, відповідно до Законів України щодо відшкодування замовником витрат за надані пільгові послуги громадянам, які мають таке право згідно чинного законодавства, автомобільним транспортом у приміському сполученні на підставі отриманих розрахунків від перевізника.
Відповідно до пункту 1.3 сума договору складає 120 960,00 грн. За змістом додаткової угоди від 08 грудня 2015 року № 180 сторони збільшили суму договору до 507 590,00 грн.
Згідно з пунктом 3.1 договору замовник щомісяця до 5 числа місяця, що настає за звітним, складає акти звіряння розрахунків за затвердженою формою.
За приписами пункту 3.2 договору замовник зобов'язаний в 5-ти денний термін з моменту надходження сум субвенції з Державного бюджету на розрахунковий рахунок замовника проводити фінансування видатків на покриття витрат перевізника щодо наданих пільг згідно розрахунків витрат доходів від перевезення пільгової категорії пасажирів та акту звірки на надання пільг.
Сервіси для юристів