П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Панталієнка П.В., суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю представників:
товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ДК Ельбрус» - Тищенко О.В., Шевченко А.О.,
державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - ДПІ) - Павловича Д.М., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТОВ «ДК Ельбрус» до ДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2014 року ТОВ «ДК Ельбрус» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від
24 жовтня 2014 року № 0002662201.
На обґрунтування позовних вимог зазначило, що висновки, викладені в акті від
7 жовтня 2014 року № 512/10-13-22-03/37091235 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДК Ельбрус» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ПП «Оптова компанія «Ельбрус» за період діяльності 2014 рік» (далі - Акт перевірки) є безпідставними, оскільки господарські операції з приватним підприємством (далі - ПП) «Оптова компанія «Ельбрус» мали реальний характер - товар поставлений та оплачений позивачем, що підтверджуються первинними бухгалтерськими та іншими документами.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 7 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
17 лютого 2015 року, позовні вимоги задовольнив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 жовтня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
14 січня 2016 року ДПІ звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд зазначеної ухвали суду касаційної інстанції з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). У своїй заяві ДПІ просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від
20 жовтня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
На обґрунтування заяви додано копії судових рішень Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2014 року (№№ 826/6905/13-а, К/800/54125/13), 8 грудня
2014 року (№№ 826/17708/13-а, К/800/25803/14), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 1, 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 1 листопада 2011 року № 1379, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Також додано копії постанов Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) та 22 вересня 2015 року (справа
№ 21-887а15), які, на думку заявника, підтверджують невідповідність ухвали суду касаційної інстанції від 20 жовтня 2015 року викладеним у зазначених постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах вказаних норм матеріального права.
У справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції, ухвалюючи судове рішення, виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо реальності здійснення господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, формування податкового кредиту спірного періоду здійснене позивачем відповідно до вимог чинного законодавства. А сам факт порушення кримінальної справи відносно службових осіб ТОВ «ДК Ельбрус» за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1143/ed_2015_08_12/pravo1/T012341.html?pravo=1> (далі - КК), не можна вважати встановленою обставиною щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) за результатами правовідносин з ПП «Оптова компанія «Ельбрус».
У рішеннях суду касаційної інстанції, наданих на підтвердження наведених у заяві доводів, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень виходячи зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що виписані податкові накладні від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності відповідних контрагентів, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних та бухгалтерських документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до складу податкового кредиту є безпідставним.
У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року
(справа № 21-421а11), яку також надано на підтвердження наведених у заяві доводів, міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Усуваючи розбіжності у правозастосуванні судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Сервіси для юристів