П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2016 року м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючогоБерднік І.С.,суддів:Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 4 червня 2014 року у справі № 905/2187/13 за позовом приватного підприємства «Променергосервіс» до приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,
в с т а н о в и л а:
У березні 2013 року приватне підприємство «Променергосервіс» (далі -
ПП «Променергосервіс») звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» (далі - ПрАТ «Азовелектросталь») про зобов'язання прийняти на свій склад Stopper ST 05 180 1200 - стопор моноблок (далі - стопор моноблок) у кількості 462 шт., Tundish nozzle SN 05 042 0400 - стакан-дозатор (далі - стакан-дозатор) у кількості 448 шт. і про стягнення заборгованості за договором поставки від 31 березня
2011 року № 131 АЕСсн (далі - договір № 131 АЕСсн) у розмірі 2 042 823,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач у порушення умов договору № 131 АЕСсн неповністю перерахував кошти за товар і відмовляється від прийняття замовленого у позивача товару.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 10 лютого 2014 року
у задоволенні позову ПП «Променергосервіс» відмовлено.
Суд першої інстанції зазначив, що товар за договором поставки № 131 АЕСсн поставлено не було через неприйняття покупцем у зв'язку зі зміною плану виробництва і як наслідок - відсутністю потреби у цьому товарі, тому правових підстав для стягнення з відповідача оплати за товар судом
не встановлено.
У зв'язку з припиненням дії договору № 131 АЕСсн правових підстав для зобов'язання відповідача прийняти на свій склад товар за цим договором немає.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15 квітня 2014 року рішення Господарського суду Донецької області від 10 лютого 2014 року скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПП «Променергосервіс». Зазначив, що відповідно до спірного договору відповідач узяв на себе зобов'язання прийняти у позивача визначений у специфікації № 7 до договору товар та оплатити його, а одностороння відмова від виконання зобов'язань за договором не передбачена ні умовами договору, ні нормами чинного законодавства України.
Вищий господарський суд України постановою від 4 червня 2014 року залишив без змін постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 15 квітня 2014 року.
Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову, оскільки відповідно до статей 525, 526, 530, 538, 598, 599, 631, 651-654, 689, 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) зобов'язання припиняється лише виконанням, проведеним належним чином. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що припинення зобов'язання
не є тотожним закінченню строку дії договору.
У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України
від 4 червня 2014 року, поданої з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ПрАТ «Азовелектросталь», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини першої статті 598 та частини першої статті 631 ЦК, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, просить скасувати зазначену постанову суду касаційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП «Променергосервіс».
На обґрунтування своїх доводів ПрАТ «Азовелектросталь» долучило до поданої заяви копії постанов Вищого господарського суду України від
25 вересня 2013 року у справі № 901/441/13-г, від 3 вересня 2012 року у справі № 17/38 та від 21 травня 2012 року у справі № 27/17-4641-2011.
У справі № 17/38, копію постанови в якій надано для порівняння, Вищий господарський суд України погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача виконати умови договору поставки в частині постачання побутового вугілля та зазначив, що позивач має право вимагати виконання договору в межах строку його дії, а зі спливом строку дії договору він не позбавлений права звертатися до суду щодо наслідків порушення його умов. При цьому суд касаційної інстанції виходив із тих обставин, що відповідно до умов договору позивач до спливу строку дії договору поставки заявки на поставку вугільної продукції
не подавав (постанова від 3 вересня 2012 року).
Сервіси для юристів