П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гуменюка В.І., суддів Лященко Н.П.,Романюка Я.М., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М.,
за участю заявниці ОСОБА_6, її представників ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також представника приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» Саєнка Олександра Дмитровича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2015 року приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця» (далі - ПрАТ «ФФ «Дарниця») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 14 лютого 1997 року між закритим акціонерним товариством «Фармацевтична фірма «Дарниця» (далі - ЗАТ «ФФ «Дарниця»), правонаступником якого із 6 червня 2012 року є ПрАТ «ФФ «Дарниця», та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, згідно з умовами якого остання придбала зазначену квартиру за 37 тис. 250 грн, що на момент здійснення операції становило 19 тис. 651 умовну одиницю за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день укладення цього договору.
Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та посилаючись на те, що відповідачка сплатила кошти за договором у неналежному розмірі, оскільки сума боргу мала бути визначена за офіційним курсом національної валюти до долара США, установленим НБУ на день платежу, просив стягнути зі ОСОБА_6 на свою користь 163 тис. 7 грн 68 коп. заборгованості за укладеним договором з урахуванням 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Дарницький районний суд м. Києва заочним рішенням від 8 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від
21 травня 2015 року, позов ПрАТ «ФФ «Дарниця» задовольнив: стягнув на користь позивача зі ОСОБА_6 163 тис. 7 грн 10 коп., з яких 151 тис. 582 грн 56 коп. - заборгованість за договором купівлі-продажу квартири та 11 тис. 424 грн 54 коп. - 3 % річних; вирішив питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2015 року відмовлено ОСОБА_6 у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
11 вересня 2015 року до Верховного Суду України звернулася
ОСОБА_6 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 526 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На підтвердження своїх доводів заявниця надала ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2015 року.
У зв'язку із цим ОСОБА_6 просить ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заявниці ОСОБА_6, її представників ОСОБА_7 й ОСОБА_8, а також представника
ПрАТ «ФФ «Дарниця» Саєнка О.Д., дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі статтею 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно зі статтею 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу.
Суди під час розгляду справи встановили, що 1 вересня 1995 року ЗАТ «ФФ «Дарниця» та ОСОБА_6 уклали договір про дольове будівництво будинку АДРЕСА_1
За змістом цього договору ЗАТ «ФФ «Дарниця» зобов'язувалося після закінчення будівництва передати у власність ОСОБА_6 квартиру в будинку АДРЕСА_1 площею та в порядку, передбачених цим договором (пункт 1.1).
Згідно з пунктом 2.1 указаного договору на час його підписання ОСОБА_6 зобов'язана сплатити внесок у сумі 492 млн 383 тис. крб, що еквівалентно 3 тис. 20 доларам США.
На виконання умов укладеного договору про дольове будівництво ОСОБА_6 сплатила ЗАТ «ФФ «Дарниця» внесок за квартиру в сумі відповідно 492 млн 383 тис. крб.
Після введення будинку в експлуатацію 21 лютого 1997 року ЗАТ «ФФ «Дарниця» (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 6-7).
У пункті 4 цього договору сторони узгодили, що продаж квартири здійснено за 37 тис. 215 грн, що на момент здійснення операції становить
Сервіси для юристів