П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів: Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Сімоненко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9, неповнолітнього ОСОБА_10, ОСОБА_11, третя особа - Сумська міська рада, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та виселення; за зустрічним позовом ОСОБА_12 як законного представника неповнолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг групп», відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Репетун Олени Євгенівни, треті особи: Сумська міська рада, служба у справах дітей Сумської міської ради, про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, визнання недійсним акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) за заявою ОСОБА_8 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2016 року, рішення Апеляційного суду Сумської області від 8 лютого 2016 року та рішення Зарічного районного суду м. Суми від 7 грудня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9, неповнолітнього ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та виселення.
Позивач зазначав, що після придбання ним у власність квартири АДРЕСА_1 право відповідачів на користування нею припинилось.
Посилаючись на те, що він та його родина не мають можливості користуватися придбаною квартирою для власного проживання, оскільки в ній зареєстровані та проживають відповідачі, позивач просив визнати їх такими, що втратили право користування зазначеною квартирою, і виселити їх із цієї квартири.
ОСОБА_12 як законний представник неповнолітньої ОСОБА_8 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг групп» (далі - ТОВ «Укрспецторг групп»), відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - ВДВС Сумського МУЮ), приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Репетун О.Є. про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, визнання недійсним акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону).
Посилаючись на те, що вимоги ОСОБА_5 порушують право неповнолітньої дитини на житло; під час продажу спірної квартири не було додержано вимог чинного законодавства в частині отримання дозволу на такий продаж органу опіки та піклування, ОСОБА_12 просила визнати недійсними: прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, проведені ТОВ «Укрспецторг групп» 9 вересня 2013 року, яке належить ОСОБА_6, акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону).
Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 7 грудня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та зустрічного позову ОСОБА_12 як законного представника неповнолітньої ОСОБА_8 відмовив.
Апеляційний суд Сумської області 8 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_5 скасував та ухвалив у цій частині нове рішення про задоволення його позовних вимог: виселив ОСОБА_6, ОСОБА_7, неповнолітню ОСОБА_8, ОСОБА_9, неповнолітнього ОСОБА_10, ОСОБА_11 з квартири АДРЕСА_1; рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_12 як законного представника неповнолітньої ОСОБА_8 залишив без змін.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 11 квітня 2016 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 7 грудня 2015 року в нескасованій частині та рішення Апеляційного суду Сумської області від 8 лютого 2016 року залишила без змін.
У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2016 року, рішення Апеляційного суду Сумської області від 8 лютого 2016 року та рішення Зарічного районного суду м. Суми від 7 грудня 2015 року ОСОБА_8 просить скасувати зазначені судові рішення касаційного та апеляційного судів, а також рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8, прийняти нове рішення в цій частині про задоволення вказаних позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини другої статті 109 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) у поєднанні з нормами Закону України «Про іпотеку», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме під час вирішення спорів про виселення мешканців з будинку, який є предметом іпотеки й був придбаний не за рахунок кредитних коштів, та невідповідності згаданого судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування в подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права.
На обґрунтування заяви ОСОБА_8 надала копії: ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2015 року, постанов Верховного Суду України від 3 лютого й 2 березня 2016 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_8 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що квартиру 8 у будинку АДРЕСА_1 придбано ОСОБА_6 не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
18 червня 2013 року відповідно до заявки державного виконавця між ВДВС Сумського МУЮ та Сумською філією ТОВ «Укрспецторг групп» було укладено договір про надання послуг з організації й проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки).
За результатом проведених торгів квартиру було реалізовано ОСОБА_5 за 222 тис. 374 грн 79 коп.
10 жовтня 2013 року державним виконавцем було складено акт про реалізацію предмета іпотеки.
ОСОБА_5 видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), згідно з яким останньому на праві власності належить майно, що складається з чотирьохкімнатної квартири 8, загальна площа якої 60,8 кв. м, житлова площа - 44 кв. м, яка розташована в будинку АДРЕСА_1. Загальна вартість нерухомого майна становить 202 тис. 158 грн 90 коп., яке придбано ОСОБА_5 за 222 тис. 374 грн 79 коп., що раніше належало ОСОБА_6 Відсутність заборони відчуження, відсутність відомостей щодо перебування нерухомого майна в іпотеці підтверджується витягами за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об'єкт нерухомого майна в порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованими приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Репетун О.Є. 24 листопада 2014 року.
За довідками ТОВ «Тех-Комсервіс» від 15 січня 2015 року та від 27 березня 2015 року в спірній квартирі особистий рахунок відкритий на ім'я ОСОБА_5, зареєстровані та проживають 6 осіб: ОСОБА_6 - колишній власник; ОСОБА_7 - син колишнього власника; ОСОБА_11 - син колишнього власника; ОСОБА_8 - онука колишнього власника; ОСОБА_9 - онук колишнього власника; ОСОБА_10 - правнук колишнього власника.
2 лютого 2015 року ОСОБА_5 направив вимоги про виселення зазначених осіб.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не підлягають виселенню із спірного жилого приміщення без надання іншого житла. Крім того, позивач за первісним позовом придбав указану квартиру з існуючими обтяженнями, оскільки в ній були зареєстровані та проживали відповідачі. Отже, реалізація його права власника може бути обмежена необхідністю захисту конституційного права відповідачів на житло, передбаченого частиною третьою статті 47 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_148/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>, згідно з якою ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Тобто рішення суду також має бути постановлене виключно на підставі закону, а не внутрішнього переконання щодо способів реалізації права власника. Крім того, посилаючись на норми статті 13 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_39/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1>, суд дійшов висновку, що власник житла зобов'язаний забезпечити права мешканців належної йому квартири на житло в будь-який спосіб, який не суперечить закону, при цьому сам власник не позбавлений можливості зареєструватися та проживати в належній йому квартирі, а також вселити в неї інших осіб з дотриманням умов чинного законодавства.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_12 як законного представника неповнолітньої ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за зустрічним позовом не довів порушення прав та охоронюваних законом інтересів неповнолітніх осіб, що мешкають у спірній квартирі. За рішенням суду неповнолітні особи мають за наслідками виселення отримати інше житло. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що прилюдні торги з продажу спірної квартири проведені з порушенням вимог законів України «Про іпотеку» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_10_30/pravo1/T030898.html?pravo=1> та «Про виконавче провадження» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_12_23/pravo1/T990606.html?pravo=1>. Щодо посилання позивача на відсутність дозволу органу опіки та піклування на звернення стягнення на нерухоме майно, то ця обставина вже була предметом судового розгляду, а саме: Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 12 червня 2014 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_6 до ТОВ «Укрспецторг групп», ВДВС Сумського МУЮ про визнання прилюдних торгів недійсними; рішення набрало законної сили; суд не встановив порушень під час проведення прилюдних торгів на виконання рішення суду про звернення стягнення на нерухоме майно; також суд під час розгляду вказаної справи досліджував питання щодо висновку органу опіки та піклування й стосовно прав неповнолітньої особи ОСОБА_8 і не встановив порушення її прав.
Сервіси для юристів