П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гуменюка В.І., суддів Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики за заявою ОСОБА_5 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 15 жовтня 2013 року він позичав ОСОБА_6 грошові кошти на загальну суму 32 тис. 760 грн, що в еквіваленті було 4 тис. доларів США, про що між ними укладено відповідний договір позики строком до 15 жовтня 2015 року. ОСОБА_6 15 жовтня 2015 року повернула ОСОБА_5 32 тис. 760 грн боргу.
Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та, пославшись на те, що відповідачка повернула кошти в неналежному розмірі, оскільки згідно з вимогами частини другої статті 533 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сума боргу мала визначатись за офіційним курсом національної валюти до долара США, встановленим Національним банком України (далі - НБУ) на день платежу, та становила 87 тис. 731 грн 14 коп., ОСОБА_5 просив стягнути з ОСОБА_6 на свою користь
57 тис. 572 грн 14 коп. як частину суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та трьох процентів річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а також вирішити питання розподілу судових витрат.
Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області рішенням від 26 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29 березня 2016 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовив.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 28 квітня 2016 року відмовив ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
4 липня 2016 року до Верховного Суду України звернувся
ОСОБА_5 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2016 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень частини другої статті 533, статей 1046, 1049 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У зв'язку із цим ОСОБА_5 просить ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від
29 березня 2016 року й рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі статтею 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Згідно зі статтею 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 15 жовтня
2013 року між сторонами укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_5 (позикодавець) передав у власність ОСОБА_6 (позичальник) строком до 15 жовтня 2015 року грошові кошти в розмірі
32 тис. 760 грн, що є еквівалентом 4 тис. доларів США (пункт 1 договору).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що відповідачка виконала свої зобов'язання в повному обсязі та у встановлений договором позики строк.
Обґрунтовуючи обставини, визначені пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
4 березня й 9 грудня 2015 року та 20 січня 2016 року.
Наданими для порівняння ухвалами суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які, установивши, що в зобов'язанні сторони визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті, стягнули відповідно до вимог частини другої статті 533 ЦК України суму боргу у гривнях, визначену за офіційним курсом долара США на день ухвалення судового рішення (або на день подачі позову згідно з позовними вимогами).
Сервіси для юристів