ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2016 року м. КиївСудова палата у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Сімоненко В.М.,суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Романюка Я.М., Яреми А.Г. розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з відповідним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, мотивуючи вимоги наступним.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2009 року, яке набрало законної сили, позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про дострокове стягнення з відповідачів на користь позивача всієї суми заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на 8 травня 2009 року, задоволено повністю.
Посилаючись на те, що відповідачі зазначене рішення суду виконали лише в грудні 2010 року, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у квітні 2014 року звернулося до суду з позовом про стягнення з них на підставі статей 526, 530, 599, 610, 1048 та 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) заборгованості, яка виникла станом на 7 квітня 2014 року в розмірі 2746025,65 грн. та складається із: суми строкової заборгованості по процентам в розмірі 346,63 доларів США, що еквівалентно 4038,58 грн.; суми простроченої заборгованості по процентам в розмірі 27515,07 доларів США, що еквівалентно 320577,18 грн.; суми строкової заборгованості по щомісячній комісії у розмірі 1765,48 грн.; суми простроченої заборгованості по щомісячній комісії у розмірі 105928,80 грн. та пені за прострочення заборгованості по кредиту, відсоткам у розмірі 2313715,61 грн., які позивач обчислив, починаючи з травня 2009 року і до моменту звернення до суду з позовом у квітні 2014 року.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року позов задоволено частково: стягнуто солідарно з відповідачів суму строкової заборгованості за процентами; суму простроченої заборгованості за процентами; суму строкової заборгованості по щомісячній комісії; суму простроченої заборгованості по щомісячній комісії у розмірах, що просив позивач, та зменшено суму пені за прострочення заборгованості з виплати кредиту з 2313715,61 грн. до 320577,18 грн.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2015 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2015 року у відкритті касаційного провадження відмовлено, рішення Апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2015 року залишено без змін.
У листопаді 2016 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2015 року, з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав, а саме: неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 526, 530, 599, 610, 1048 та 1054 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права. Заявник просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2015 року і прийняти нове рішення, яким скасувати Рішення Апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2015 року, а Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2015 року залишити без змін.
На підтвердження підстави подання заяви про перегляд судових рішень заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня, 2 жовтня, 20 листопада 2013 року, 12 березня 2014 року, та на постанову Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-1206цс15.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника та представника відповідачів, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Під час розгляду справи суди встановили, що 01 грудня 2006 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 184000,00 доларів США зі сплатою 11,6 % річних.
Згідно пунктів 4.1, 4.2 договору позичальниця взяла на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом до моменту повернення кредитних ресурсів на позичковий рахунок позичальника.
Крім того, сторони погодились, що ОСОБА_6 щомісяця, в строк з 26 по останнє число (включно) кожного місяця, сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 1765,48 грн. до моменту повного виконання зобов'язань по поверненню кредитних коштів (п. 4.7. кредитного договору).
Відповідно до пункту 6.1 кредитного договору при порушенні зобов'язання по поверненню кредиту, погашенню процентів за користування кредитом, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором, позичальник сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення.
Пунктом 7.2 кредитного договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту першої видачі кредитних коштів (їхньої першої частини) та діє до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором цього ж дня між банком та ОСОБА_8 було укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов'язалася відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань боржника за кредитним договором.
Унаслідок неналежного виконання боржником обов'язків зі сплати кредитних коштів, у ОСОБА_6 станом на 08 травня 2009 утворилась заборгованість у розмірі 1458798,38 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2009 року позов банку про стягнення заборгованості був задоволений повністю: стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 8 травня 2009 року у розмірі 1458798,38 грн., та складалась із: 1309769,09 грн. - основна заборгованість, 58748,12 грн. - заборгованість по процентам, 1765,48 грн. - заборгованість по комісії, 88515,69 грн. - пеня.
Зазначене рішення суду боржники виконали в грудні 2010 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за кредитним договором погашена саме у грудні 2010 року, у зв'язку з чим нараховані позивачем суми за невчасне повернення кредитних коштів, підлягають стягненню з урахуванням зменшення розміру пені через недоведеність збитків.
Сервіси для юристів