П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 травня 2014 року м. Київ
Судові палати у цивільних та адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Яреми А.Г.,суддів:Патрюка М.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Прокопенка О.Б. Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,розглянувши на спільному судовому засіданні справу за позовом міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області, Управління водного господарства у м. Києві, Ірпінського міжрайонного управління водного господарства до Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 про скасування рішень сільської ради, державних актів, договорів купівлі-продажу земельних ділянок водного фонду, зобов'язання відповідачів відновити русло струмка та повернути земельні ділянки до земель державної власності за заявами Державної екологічної інспекції у Київській області та Генеральної прокуратури України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2013 року,
в с т а н о в и л и :
У березні 2012 року міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області (далі - прокурор) звернувся до суду з указаним вище позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області, Управління водного господарства у м. Києві, Ірпінського міжрайонного управління водного господарства.
Уточнивши позов, просив скасувати рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - сільрада) від 26 серпня 2005 року №№ 5/67, 5/66 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які розташовані у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд та рішення від 20 липня 2006 року №3/7 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_19 земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_3 області для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Просив також визнати недійсними державні акти на право власності, видані на земельну ділянку (кадастровий номер 3222482000:05:010:0055) на ім'я ОСОБА_18, на земельну ділянку (кадастровий номер 3222482000:05:010:0056) на ім'я ОСОБА_17, на земельну ділянку (кадастровий номер 3222482000:05:010:0088) на ім'я ОСОБА_19, на земельні ділянки (кадастрові номери 3222482000:05:010:0055, 3222482000:05:010:0056, 3222482000:05:010:0088) на ім'я ОСОБА_21, на земельні ділянки (кадастрові номери 3222482000:05:010:0055, 3222482000:05:010:0056, 3222482000:05:010:0088) на ім'я ОСОБА_20; визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок, зокрема: від 20 листопада 2010 року серії ВКВ №485529, укладений між ОСОБА_18 та ОСОБА_21; від 20 листопада 2007 року серії між ОСОБА_17 та ОСОБА_21; від 29 березня 2007 року серії ВКВ № 159314, укладений між ОСОБА_19 та ОСОБА_21; від 2 грудня 2010 року серії ВРД №173083, укладений між ОСОБА_20, ОСОБА_21 (сумісна власність) та ОСОБА_22; від 2 грудня 2010 року серії ВРД № 173085, укладений між ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22; від 3 грудня 2010 року серії ВРД № 173089, укладений між ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22
Крім того, просив зобов'язати відповідачів відновити русло пошкодженого струмка та повернути земельні ділянки до земель державної власності.
На обґрунтування позову прокурор посилався на те, що оскаржуваними рішеннями земельні ділянки, які були передані у власність відповідачів, розташовані в межах земель водного фонду, як зайняті джерелом «Лісове» та струмком і прибережною захисною смугою, а тому не можуть бути передані у власність. Оскільки, угоди було укладено з порушенням водного законодавства, тому вони є недійсними, а земельні ділянки підлягають витребуванню на користь держави.
Крім того, ОСОБА_22 під час будівництва, яке здійснювалось на спірних земельних ділянках, було пошкоджено русло струмка, у зв'язку із чим порушено водотік до річки Ірпінь.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 2 квітня 2013 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Скасовано рішення ради від 26 серпня 2005 року №№ 5/67, 5/66 та рішення ради від 20 липня 2006 року №3/7.
Визнано недійсними всі державні акти на право власності на земельні ділянки на ім'я ОСОБА_18 серії ЯА №573289 від 10 вересня 2005 року; на ім'я ОСОБА_17 серії ЯА № 573290 від 10 вересня 2005 року, на ім'я ОСОБА_19 серії ЯА №573481 від 22 серпня 2006 року; на ім'я ОСОБА_21 серії ЯД №978325 від 15 січня 2008 року, серії ЯД №978326 від 15 січня 2008 року, серії ЯЕ №600524 від 31 липня 2007 року; на ім'я ОСОБА_20 серії ЯЛ №375116 від 22 листопада 2010 року, серії ЯЛ №375117 від 22 листопада 2010 року, серії ЯЛ №375115 від 22 листопада 2010 року.
Визнано недійсними наступні договори купівлі-продажу земельних ділянок: від 29 березня 2007 року серії ВКВ № 159314, укладений між ОСОБА_19 і ОСОБА_21; від 20 листопада 2007 року серії ВКВ №485530, укладений між ОСОБА_17 і ОСОБА_21; від 20 листопада 2010 року серії ВКВ №485529, укладений між ОСОБА_18 і ОСОБА_21; від 2 грудня 2010 року серії ВРД № 173083, укладений між ОСОБА_20, ОСОБА_21 і ОСОБА_22; від 2 грудня 2010 року серії ВРД № 173085, укладений між ОСОБА_20, ОСОБА_21 і ОСОБА_22; від 3 грудня 2010 року серії ВРД № 173089, укладений між ОСОБА_20, ОСОБА_21 і ОСОБА_22
Зобов'язано ОСОБА_22 відновити зруйноване русло струмка та повернути до земель державної власності земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222482000:05:010:0055, 3222482000:05:010:0056, 3222482000:05:010:0088.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2013 року рішення апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У заявах про перегляд ухвали суду касаційної інстанції Державна екологічна інспекція у Київській області та Генеральна прокуратура України посилаються на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 87-89 Водного кодексу України (далі - ВК України); статей 58-61, 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України); постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» (далі - Постанова, Порядок № 486 відповідно); пункту 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434 (далі - Порядок № 434).
Указуючи на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, прокурор просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції, а Державна екологічна інспекція у Київській області просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора Орленка А.О. та представника Державної екологічної інспекції у Київській області Косолапова О.А., представника Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області Марченка О.М. на підтримання заяви, а також представника ОСОБА_22 - ОСОБА_25 - на заперечення заяви; дослідивши матеріали справи й перевіривши наведені в заяві доводи, Судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заяви Генеральної прокуратури України й Державної екологічної інспекції у Київській області підлягають задоволенню частково.
Судами встановлено, що 26 серпня 2005 року та 20 липня 2006 року були прийняті рішення про затвердження проектів землеустрою й надання земельних ділянок, які розташовані по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (в районі джерела «Лісове» та струмка), декільком фізичним особам для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд.
Згідно з вищезазначеним рішенням були видані державні акти на право власності на земельні ділянки.
У подальшому всі земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу від 20 листопада 2007 року та від 29 березня 2007 року були відчужені ОСОБА_21
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 3 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 1 вересня 2010 року, у справі № 22-ц-6441 було встановлено факт проживання ОСОБА_20 і ОСОБА_21 однією сім'ю та визнано право ОСОБА_20 на Ѕ частину спірних земельних ділянок.
22 грудня 2010 року та 3 грудня 2010 року на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_20 і ОСОБА_21 відчужили вищезазначені земельні ділянки ОСОБА_22
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що прокурор не надав доказів, що на момент передачі спірних земельних ділянок у власність громадянам відповідно до встановленого законодавством порядку було розроблено проекти землеустрою щодо встановлення розмірів і меж водоохоронної зони джерела та струмка. Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок від 2007 року та витребування земельних ділянок, суд виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду, оскільки включають землі, зайняті водними об'єктами, у тому числі: водним джерелом, струмком, а тому відповідно до положень статей 58, 84 ЗК України, статей 3-5 ВК України не можуть передаватись у приватну власність.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що на спірних земельних ділянках знаходиться джерело «Лісове», яке паспортизоване та є природною водоймою загальнодержавного значення. У зазначеного джерела витікає струмок, який протікає через всі земельні ділянки та впадає у ставок і далі в річку Ірпінь. Територія навколо джерела та струмка згідно з генеральним планом с. Стоянка передбачає відведення водоохоронної зони та прибережної захисної смуги й не передбачає її забудову.
Сервіси для юристів