Постанова ВСУ від 21.02.2024 року у справі №906/1324/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 906/1324/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.

представників учасників справи:

Фермерського господарства "Олгрис" - Спесивцева В. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Андрушківської сільської ради (далі - Рада)

на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.07.2022

(суддя Кравець С. Г.)

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023

(судді Грязнов В. В., Розізнана І. В., Бучинська Г. Б.)

у справі за позовом Фермерського господарства "Олгрис" (далі - ФГ "Олгрис")

до Ради

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання укладеною додаткової угоди.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ФГ "Олгрис" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом, до Ради, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Ради від 19.10.2021 № 640, а також визнати укладеною Радою та ФГ "Олгрис" додаткову угоду до договору оренди землі від 05.03.2012 № 86 на той самий строк і на тих же умовах.

1.2. На обґрунтування позову ФГ "Олгрис" зазначило, що спірне рішення Ради прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, внаслідок чого порушено право позивача на поновлення договору оренди землі у відповідності до положень частин першої-п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон про оренду землі).

1.3. Вказувало, що правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону про оренду землі, в редакції до внесення змін Законом України від 05.12.2019 № 340 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", які набрали чинності 16.07.2020, тобто орендар має переважне право на укладення договору оренди на новий строк, якщо він належно виконував умови договору і якщо він звернувся до орендодавця з листом-повідомленням та з проєктом додаткової угоди, як і вчинив позивач.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд Житомирської області рішенням від 25.07.2022 задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

2.2. Суд першої інстанції виходив з того, що ФГ "Олгрис" дотрималося правил пункту 8 договору оренди землі від 05.03.2012 № 86 та вимог частин першої-п`ятої статті 33 Закону про оренду землі (у редакції, чинній на дату укладення договору), а тому відмова Ради у поновленні договору оренди з підстав, викладених у рішенні від 19.10.2021 № 640, є протиправною, необґрунтованою та суперечить чинному законодавству. Крім того, суд зазначив, що до правовідносини сторін у цьому випадку необхідно застосовувати норми статті 33 Закону про оренду землі в редакції, чинній станом на дату укладення договору (05.03.2012), а не положення статті 1261 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

2.3. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 10.01.2023 залишив рішення суду першої інстанції без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

3.1. Рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.07.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 у справі № 906/1324/21, у якій просить їх скасувати та відмовити в задоволенні позову.

3.2. Рада подала касаційну скаргу, посилаючись на випадок, вказаний у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 33 Закону про оренду землі без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у пункті 5.12 постанови від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21, а саме "у випадку, якщо орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився із запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в межах своїх повноважень, а отже, суди повинні також відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним".