Постанова ВСУ від 21.01.2015 року у справі №6-224цс14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого суддів: Яреми А.Г., Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., -

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства «Київське лісове господарство» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_8 про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки в державну власність за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2012 року заступник прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_8 про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки в державну власність.

Зазначав, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 23 грудня 2009 року № 2277 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 4 березня 2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, на підставі якого видано державний акт серії ЯИ № 495298 на право власності на земельну ділянку площею 0,8500 га.

Посилаючись на те, що спірну земельну ділянку передано у власність ОСОБА_8 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області з перевищенням повноважень і з порушенням вимог статей 80, 84, 149, 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статей 7, 8, 17, 28, 23, пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (далі - ЛК України), оскільки вказана земельна ділянка на час її відчуження перебувала в державній власності та належить до земель лісового фонду, позивач просив: визнати незаконним і скасувати розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 4 березня 2010 року; визнати недійсним державний акт серії ЯИ № 495298 на право власності на зазначену земельну ділянку площею 0,8500 га та витребувати з незаконного володіння ОСОБА_8 на користь ДП «Київське лісове господарство» спірну земельну ділянку.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 травня 2013 року, у задоволенні позовних вимог заступника прокурора відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2013 року касаційну скаргу заступника прокурора відхилено, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 6 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 травня 2013 року залишено без змін.

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2013 року заступник Генерального прокурора України порушує питання про скасування зазначеної ухвали та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України, частини другої статті 149 ЗК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви заступник Генерального прокурора України надав ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: від 10 вересня 2014 року, від 23 квітня 2014 року, від 26 березня 2014 року, від 15 січня 2014 року, від 18 липня 2013 року, від 5 лютого 2013 року, від 3 січня 2012, в яких, на його думку, по-іншому застосовано зазначені правові норми.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 грудня 2014 року цивільну справу за позовом заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_8 про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки в державну власність допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві заступника Генерального прокурора України доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 23 грудня 2009 року № 2277 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 4 березня 2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, на підставі якого видано державний акт серії ЯИ № 495298 на право власності на земельну ділянку площею 0,8500 га.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог заступника прокурора, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що порушення прав держави не встановлено, оскільки не доведено факту, що спірна земельна ділянка перебуває в державній власності і відсутні будь-які докази щодо відведення й закріплення її за будь-якими лісовпорядними організаціями, отже, не доведено факту вибуття спірної земельної ділянки з державної власності всупереч закону та волі держави, і дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування розпорядження районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку й витребування земельної ділянки.

Разом із тим у судових рішеннях суду касаційної інстанції, які надані заявником як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України та частини другої статті 149 ЗК України, містяться висновки про таке:

- в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня 2014 року та від 23 квітня 2014 року суд дійшов висновку про те, що оскаржуване розпорядження районної державної адміністрації прийнято з порушенням вимог ЗК України щодо порядку вилучення й припинення права постійного користування землями лісового фонду та зміни їх цільового призначення, а тому спірні земельні ділянки підлягають витребуванню в набувачів і поверненню до земель державної власності;

- в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 січня 2012 року та від 26 березня 2014 року міститься висновок про те, що з урахуванням норм пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України копія планшета лісовпорядкування є документом, що підтверджує право постійного користування державним лісогосподарським підприємством спірною земельною ділянкою та що вона належить до земель лісового фонду з цільовим призначенням - землі лісогосподарського призначення;

- в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2013 року та від 5 лютого 2013 року, суд дійшов висновку про те, що земельні ділянки лісогосподарського призначення були відчужені районною державною адміністрацією без згоди користувача - державного лісогосподарського підприємства, що є підставою для визнання незаконними й скасування розпоряджень районної державної адміністрації, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування їх із чужого незаконного володіння;

- в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 січня 2014 року суд, застосовуючи норми пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України та частини другої статті 149 ЗК України, дійшов висновку, що спірні земельні ділянки належать до земель лісового фонду, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування, розробленими та затвердженими при проведенні базового лісовпорядкування, а також інформацією з відділу Державного земельного агенства.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України та частини другої статті 149 ЗК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України, статті 20 та частини другої статті 149 ЗК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.