ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенди О.В.,
суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Прокопенка О.Б.,
при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,
за участю представників:
позивачів - Шкути О.О.,
відповідача - Мишковець О.В.,
Генеральної прокуратури України - Баклан Н.Ю., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції справу за позовом Геройської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, Рибальчеської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, Великокардашинської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, громадської організації «Голопристанська районна громадська організація Українського товариства мисливців та рибалок», товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-Люкс» до Президента України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, - Міністерство екології та природних ресурсів, за участю Генеральної прокуратури України, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 24 листопада 2015 року № 657/2015 «Про створення національного природного парку «Нижньодніпровський» (далі - Указ № 657/2015, Нацпарк відповідно),
в с т а н о в и л а:
У травні 2016 року позивачі звернулися до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому просили визнати протиправним та скасувати Указ № 657/2015.
На обґрунтування позову зазначили, що спірний Указ видано з порушенням положень Закону України від 16 червня 1992 року № 2456-XII «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон № 2456-XII), зокрема, всупереч вимогам:
- статей 44, 45 - відсутні будь-яке економічне забезпечення та економічне обґрунтування необхідності створення природно-заповідного фонду;
- статті 51 - клопотання Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області про необхідність створення Нацпарку не містить чіткого обґрунтування необхідності його створення, характеристики природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів, що пропонуються для заповідання, відсутні відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів;
- частини другої статті 52 - відсутнє погодження клопотань про створення Нацпарку іншими землекористувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання, зокрема, органів місцевого самоврядування Бериславського, Білозерського, Голопристанського, Цюрупинського районів Херсонської області, м. Нової Каховки і м. Херсону;
- частини третьої статті 52 - не розроблено проект створення Нацпарку.
Крім того, на території, що передана під створення Нацпарку, вже виділені об'єкти природно-заповідного фонду, а частина території Нацпарку знаходиться під мисливськими угіддями, наданими у користування на 49 років, що порушує права користувачів.
Суд установив, що до території Нацпарку, створеного Указом № 657/2015, погоджено в установленому порядку включення 80 177,8 га земель державної власності, а саме: 14 479,8 га земель державної власності, які надаються Нацпарку в постійне користування, у тому числі з вилученням у землекористувачів, згідно з додатком 1, та 65 698 га земель державної власності, які включаються до території Нацпарку без надання йому в постійне користування згідно з додатком 2.
Згідно з додатком 1 до спірного Указу надання земель державної власності у постійне користування Нацпарку, у тому числі з вилученням у землекористувачів, погоджено з державним підприємством (далі - ДП) «Херсонське лісомисливське господарство» - 13 006,1 га, ДП «Каховське лісове господарство» - 181,4 га, ДП «Збур'ївське лісове господарство» - 163,3 га, з Херсонською обласною державною адміністрацією землі державної власності, що розташовані на території: Білозерського району - 280 га, в акваторії Дніпро-Бузького лиману Білозерського району - 849 га.
Згідно з додатком 2 до спірного Указу включення земель державної власності до території Нацпарку без надання йому у постійне користування погоджено з ДП «Херсонське лісомисливське господарство» - 14 757,4 га, ДП «Каховське лісове господарство» - 2265,2 га, ДП «Степовий ім. В.М. Виноградова філіал Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агромеліорації» - 328,5 га, з Херсонською обласною державною адміністрацією на території: Бериславського району - 1701,2 га, Білозерського району - 2872,51 га, Голопристанського району - 20 219,7 га, Цюрупинського району - 280 га, м. Нової Каховки - 2102,09 га, м. Херсона - 2285 га, в акваторії Дніпро-Бузького лиману Білозерського району - 18 886,4 га.
Вищий адміністративний суд України постановою від 1 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовив.
У заяві про перегляд цього судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), представник позивачів Шкута Олег Олегович наводить доводи, аналогічні доводам позовної заяви щодо недотримання процедури і порядку створення об'єкта природно-заповідного фонду, оскільки саме сільські ради мають право вирішувати питання створення таких об'єктів і погоджувати клопотання як користувачі і власники природних ресурсів. Вважає, що суд необґрунтовано не залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів, і безпідставно залучив Генеральну прокуратуру України. Не погоджується також із рішенням суду, яким зобов'язано сплатити судовий збір окремо кожного позивача в установленому розмірі. Просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 1 серпня 2016 року і задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши представника позивачів, який підтримав подану ним заяву і просив її задовольнити, пояснення представників відповідача та Генеральної прокуратури України про законність оскарженого Указу, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з вимогами частини третьої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок створення й оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлений Законом № 2456-XII.
Відповідно до статті 51 цього Закону підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду можуть здійснюватися органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, науковими установами, природоохоронними громадськими об'єднаннями або іншими заінтересованими підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Клопотання подаються до державних органів, уповноважених проводити їх попередній розгляд.
Клопотання має містити обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об'єкта природно-заповідного фонду певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.
Сервіси для юристів