ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенди О.В.,
суддів: Гриціва М.І., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ), Рівненського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України (далі - Військкомат), Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Фінуправління) про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати протиправними дії: Фінуправління - щодо невключення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - постанова № 889), до довідки про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії від 1 вересня 2014 року № 305/430; Військкомату - щодо оформлення та подання документів до ГУ ПФУ, які не передбачали в складі його (ОСОБА_1) грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди; ГУ ПФУ - щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років без урахування при її обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди; зобов'язати ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років починаючи з 29 серпня 2014 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням раніше виплачених сум.
На обґрунтування зазначених позовних вимог послався на те, що відповідно до вимог статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2262-ХІІ) у зв'язку з нарахуванням військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди згідно з постановою № 889 він має право на врахування цієї винагороди при обчисленні пенсії.
Суди встановили, що 19 серпня 2014 року наказом Міністра оборони України (по особовому складу) № 474 полковника ОСОБА_1 відповідно до пункту «б» частини шостої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я. Вислуга років у Збройних Силах становить 25 календарних років, а пільгова вислуга - 27 років.
З 29 серпня 2014 року ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ. При обчисленні пенсії ГУ ПФУ врахувало грошове забезпечення - посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентну надбавку за вислугу років 40 %, середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці. Таким чином, для обчислення пенсії за основу розрахунку бралася сума грошового забезпечення у розмірі 7505 грн 30 коп.
Відповідно до грошового атестата, виданого Фінуправлінням, та наказу командира військової частини А2330 від 28 серпня 2014 року № 159 на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби розмір його грошового забезпечення включав щомісячну додаткову грошову винагороду, яка становила 60 % місячного грошового забезпечення. У роздавальній відомості № 52 на виплату грошового забезпечення за серпень 2014 року також зазначається про факт отримання позивачем додаткової грошової винагороди в сумі 4503 грн 18 коп.
Фінуправління не включило щомісячну додаткову грошову винагороду в довідку про додаткові види грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії від 1 вересня 2014 року № 305/430, а ГУ ПФУ не врахувало цю винагороду при призначенні позивачу пенсії.
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області постановою від 5 лютого 2015 року позов задовольнив.
Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 березня 2015 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову - про відмову у задоволенні позову.
Вищий адміністративний суд України, погодившись із висновком суду апеляційної інстанції, ухвалою від 10 квітня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОСОБА_1 зазначає, що в доданій до заяви ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2015 року по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення статті 43 Закону № 2262-XII. Просить рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати, а постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 5 лютого 2015 року залишити в силі.
Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.
У наданій для порівняння ухвалі Вищий адміністративний суд України виходив із того, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка виплачувалась позивачу та з якої було утримано єдиний внесок, у розумінні статті 43 Закону № 2262-ХІІ є додатковим видом грошового забезпечення (підвищення), а тому підлягає обов'язковому включенню до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії за вислугою років.
Водночас у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин (здійснення польотів у конкретному місці), її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною. Внесені постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 161 зміни до постанови № 889 стосуються лише розміру відсотків місячного грошового забезпечення, тоді як порядок виплати військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди залишився незмінним. Відтак, щомісячна додаткова грошова винагорода не є видом додаткового грошового забезпечення, що включається в розрахунок при призначенні пенсії.
Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував зазначені норми права.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом цих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою № 889 Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду (далі - винагорода) для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).
Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 43 Закону № 2262-ХІІ).
Згідно зі статтею 41 Закону № 1058-ІV до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Сервіси для юристів