ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенди О.В.,
суддів: Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до господарського суду Чернігівської області (далі - Суд), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (далі - ТУ ДСА, ДСА відповідно), про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати Суд:
а) здійснити перерахунок заробітної плати:
- за період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року відповідно до статті 144 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції після внесення змін Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VІІ); далі - Закон № 2453-VІ);
- за період з 28 березня 2015 року по день прийняття судового рішення відповідно до статті 147 Закону № 2453-VI у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII);
б) виплатити перераховану заробітну плату з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення в праці, за вислугу років, ранг тощо).
Позов обґрунтував тим, що підпунктом 59 пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII (офіційно опублікований 25 жовтня 2014 року) частину першу статті 144 Закону № 2453-VІ доповнено абзацом другим, згідно з яким розмір його посадового окладу як помічника судді місцевого суду (п'ята категорія посад державних службовців) встановлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, помноженому на коефіцієнт 1,3. Проте Суд виплачує йому заробітну плату у розмірі меншому, ніж передбачено Законом № 2453-VІ.
Суди встановили, що ОСОБА_1 працює у Суді на посаді помічника судді та його посадовий оклад у період з жовтня 2014 року по липень 2015 року складав 1218 грн, що підтверджується довідкою Суду від 3 серпня 2015 року № 06-23/1347/15.
Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 1 вересня 2015 року позов задовольнив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 жовтня 2015 року постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову - про відмову у задоволенні позову.
Вищий адміністративний суд України постановою від 3 березня 2016 року постанову суду апеляційної інстанції скасував, а постанову місцевого суду змінив у частині встановлення кінцевої дати, до якої перерахунок заробітної плати позивача здійснюється відповідно до статті 144 Закону № 2453-VІ, та початкової дати перерахунку відповідно до статті 147 цього ж Закону, виклавши абзац другий її резолютивної частини у такій редакції:
«Зобов'язати господарський суд Чернігівської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року відповідно до статті 144 Закону № 2453-VІ та за період з 29 березня 2015 року по день прийняття судового рішення відповідно до статті 147 Закону № 2453-VІ, виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу».
У решті рішення місцевого суду залишив без змін.
У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд зазначає, що в доданих до заяви копіях ухвал Вищого адміністративного суду України від 17 листопада та 15 грудня 2015 року (справи №№ К/800/22940/15, К/800/18353/15 відповідно) по-іншому, ніж в оскаржуваній постанові, застосовано положення абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 1697-VII та абзацу другого частини першої статті 147 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII. Просить постанову суду касаційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон № 1697-VII, яким внесено зміни до статті 144 Закону № 2453-VІ, зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.
З 28 березня 2015 року Законом № 192-VІІІ затверджено нову редакцію Закону № 2453-VІ, статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).
Сервіси для юристів