П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2015 року м. КиївСудові палати у цивільних та господарських справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,суддів:Барбари В.П.,Жайворонок Т.Є., Берднік І.С.,Колесника П.І., Григор'євої Л.І.,Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Гуля В.С.,Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., Ємця А.А.,Романюка Я.М.,Шицького І.Б.,
розглянувши на спільному судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_15, ОСОБА_16, третя особа - комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», про визнання недійсними рішення та державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2014 року,
в с т а н о в и л и :
У березні 2013 року прокурор м. Ірпеня Київської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про визнання недійсними рішення й державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку.
Позивач зазначав, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 24 грудня 2008 року № 1887/25-5 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передано у власність ОСОБА_15 земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на АДРЕСА_1. На підставі цього рішення 30 січня 2009 року ОСОБА_15 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.
Згідно з договором купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року ОСОБА_15 здійснив відчуження зазначеної земельної ділянки ОСОБА_16, у зв'язку із чим на державному акті на право власності на земельну ділянку, виданому ОСОБА_15, вчинено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_16
Посилаючись на те, що Коцюбинською селищною радою Київської області прийнято рішення про передачу у власність вказаної земельної ділянки з перевищенням повноважень, оскільки зазначена земельна ділянка розташована за межами населеного пункту - смт Коцюбинського Київської області, не виключена із земель Державного лісового фонду України й не вилучена з користування комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» (далі - КП «Святошинське лісопаркове господарство»), тобто передана без відома держави в особі уповноваженого органу та постійного землекористувача, в якого вона перебувала в постійному користуванні згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 20 червня 1956 року № 673, позивач просив на підставі статей 20, 21, 152, 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 57 Лісового кодексу України, статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», якою передбачено обов'язковість проведення державної експертизи проектів землеустрою щодо відведення земель лісогосподарського призначення, статей 3, 10, 12, 13, 23 Закону України «Про планування і забудову територій», статей 16, 21, 228, 392, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визнати недійсними: рішення Коцюбинської селищної ради Київської області від 24 грудня 2008 року № 1887/25-5 і державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 30 січня 2009 року ОСОБА_15, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_16 та скасувати його державну реєстрацію; визнати право власності держави на спірну земельну ділянку.
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2013 року позовні вимоги прокурора м. Ірпеня Київської області задоволено частково: визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24 грудня 2008 року № 1887/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1»; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виданий ОСОБА_15, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_16 та скасовано його державну реєстрацію; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 січня 2014 року заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2013 року в частині визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог; у решті - рішення суду залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2014 року заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2013 року в нескасованій частині та рішення Апеляційного суду Київської області від 28 січня 2014 року залишено без змін.
У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 червня 2014 року заступник Генерального прокурора України порушує питання про скасування зазначеної ухвали та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції статей 215, 216, 228 ЦК України та статей 125, 126 ЗК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви заступник Генерального прокурора України надав ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2014 року, 24 грудня 2014 року та постанови Вищого господарського суду України від 15 вересня 2011 року, 15 листопада 2011 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовано зазначені правові норми.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 квітня 2015 року цивільну справу за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області до Коцюбинської селищної ради Київської області, ОСОБА_15, ОСОБА_16, третя особа - КП «Святошинське лісопаркове господарство», про визнання недійсними рішення та державного акта на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку допущено до провадження Верховного Суду України.
За змістом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII) заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ураховуючи викладене, заява заступника Генерального прокурора України, яка надійшла до суду касаційної інстанції для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якою не було прийнято на день набрання чинності Законом № 192-VIII, підлягає розгляду Верховним Судом України в порядку, передбаченому главою 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1876-VI від 11 лютого 2010 року; в редакції Закону № 2453-VI від 7 липня 2010 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві заступника Генерального прокурора України доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку про те, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
За змістом статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
Суди встановили, що рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 24 грудня 2008 року № 1887/25-5 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передано у власність ОСОБА_15 земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення 30 січня 2009 року ОСОБА_15 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку.
Згідно з договором купівлі-продажу від 25 квітня 2009 року ОСОБА_15 здійснив відчуження зазначеної земельної ділянки ОСОБА_16, у зв'язку із чим на державному акті на право власності на земельну ділянку, що виданий ОСОБА_15, вчинено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_16
Рішення щодо встановлення або зміни меж селища Коцюбинського уповноваженим органом не приймалось, проект встановлення меж не розроблявся й не затверджувався.
Зазначена вище земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту - смт Коцюбинське Київської області.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог прокурора й визнаючи недійсними рішення Коцюбинської селищної ради від 24 грудня 2008 року № 1887/25-5 та державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 30 січня 2009 року ОСОБА_15, суд першої інстанції керувався тим, що вказане рішення прийняте Коцюбинською селищною радою з перевищенням її повноважень. Відмовляючи в задоволенні позову про визнання права власності держави на спірну земельну ділянку, суд визнав ці вимоги безпідставними.
Частково скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, зазначив, що підставою для набуття громадянином права власності на земельну ділянку є укладення ним цивільно-правової угоди, а державний акт, що видається на підставі такої угоди, лише посвідчує право особи на земельну ділянку. Отже, без установлення судом недійсності правочину як правової підстави набуття громадянином земельної ділянки визнання недійсним державного акта, виданого на підставі цього правочину, у цьому разі є необґрунтованим.
Разом з тим у судових рішеннях, які надані заявником як приклад, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:-
Сервіси для юристів