П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2015 року м. Київ
Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКолесника П.І.,суддів:Барбари В.П.,Жайворонок Т.Є.,Сімоненко В.М.,Берднік І.С.Лященко Н.П.,Шицького І.Б.,Григор'євої Л.І.,Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., -Гуля В.С.,Романюка Я.М.,Ємця А.А.,Сеніна Ю.Л.,
за участю представників:
товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком» - Крутенко Ю.В,
товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком Новий» -
Забродського В.В.,
публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Мединського М.М.,
Винника О.П.,
товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Тор»- Чурікової Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком Новий» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23.12.2014 р. у справі
№ 910/1898/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком Новий» до товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком», товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Тор», публічного акціонерного товариства «Омега Банк», публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві, про визнання договорів іпотеки недійсними, -
в с т а н о в и л и:
До господарського суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелком Новий» (далі - ТОВ «Ріелком Новий») із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелком» (далі - ТОВ «Ріелком»), товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Тор» (далі - ТОВ «НВЦ «Тор»), публічного акціонерного товариства «Омега Банк» (далі - ПАТ «Омега Банк»), публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про визнання недійсними договорів іпотеки, укладених 26.11.2007 р. між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк», а в подальшому - ПАТ «Омега Банк») і ТОВ «Ріелком».
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що зазначені договори іпотеки забезпечували виконання кредитних зобов'язань ТОВ «Ріелком» шляхом передачі в іпотеку належних йому майнових прав на право вимоги отримання у власність нерухомості, яка будується, на той час як чинним тоді законодавством не передбачалося передачі в іпотеку майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2014 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 р., у задоволенні позову ТОВ «Ріелком Новий» відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2014 р. касаційну скаргу ТОВ «Ріелком Новий» залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 р. - без змін.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсними договорів іпотеки майнових прав на право вимоги отримання у власність нерухомості, яка будується, у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності. При цьому суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що перебіг позовної давності починається від дати укладення оспорюваних договорів.
У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23.12.2014 р. ТОВ «Ріелком Новий» посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ч. 1 ст. 92 та ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
На обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 05.02.2013 р. у справі № 5002-22/2251-2012, від 20.12.2011 р. у справі № 5004/546/11 та ухвалу судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.12.2014 р.
У постанові Вищого господарського суду України від 20.12.2011 р. у справі № 5004/546/11 суд касаційної інстанції дійшов протилежного правового висновку, а саме про відсутність підстав для застосування строку позовної давності щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди, зазначивши при цьому, що недійсні угоди не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються. При цьому суд касаційної інстанції визнав помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, перебіг якого почався з дня укладення спірного договору.
Також у постанові від 05.02.2013 р. у справі № 5002-22/2251/212 суд касаційної інстанції щодо початку перебігу строку позовної давності зазначив, що перебіг позовної давності стосовно вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до
ч. 1 ст. 261 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843302/ed_2015_02_12/pravo1/T030435.html?pravo=1> - від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або особу, яка його порушила. Зважаючи на викладене та оскільки на момент пред'явлення позову спірні договори не є припиненими, а порушення прав позивача триває, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.03.2015 р. у справі
№ 910/1898/14 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23.12.2014 р.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважають, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 16.06.2007 р. між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк», правонаступником якого в свою чергу є ПАТ «Омега Банк», і ТОВ «НВЦ «ТОР» (позичальником) було укладено кредитний договір № 5/71385-Л/2615, за умовами якого банк відкрив позичальникові кредитну лінію, а позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти у строки, визначені у графіку, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені кредитним договором. Відповідно до умов кредитного договору від 16.06.2007 р. № 5/71385-Л/2615 загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 5 000 000,00 дол. США, цільовим призначенням кредиту є поповнення обігових коштів. У подальшому сторони уклали додаткові угоди до кредитного договору від 10.07.2009 р. № 1, від 27.10.2009 р. № 2 та від 06.01.2010 р. № 3.
26.11.2007 р. між банком і позичальником було укладено кредитний договір № 8/71385-Л/2615, за умовами якого банк відкрив позичальникові кредитну лінію, а позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти у строки, визначені у графіку, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки, передбачені кредитним договором. Відповідно до умов цього кредитного договору загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією складає 5 000 000,00 дол. США та цільовим призначенням кредиту є поповнення обігових коштів. До кредитного договору від 26.11.2007 р.
Сервіси для юристів