П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гуменюка В.І., суддів Лященко Н.П.,Романюка Я.М., Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г.,за участю представника заявника ОСОБА_6 - ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа - ОСОБА_8, про визнання поруки припиненою за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 20 листопада 2007 року між ним та відкритими акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), укладено договір поруки, за умовами якого він поручився за належне виконання ОСОБА_8 зобов'язань за кредитним договором, укладеним того ж дня між останнім та ВАТ «КБ «Надра». У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань відповідач у серпні 2014 року звернувся до суду з позовом про стягнення з боржника та поручителя заборгованості за кредитним договором.
Посилаючись на те, позов пред'явлено з пропуском шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя, ОСОБА_6 просив суд визнати поруку припиненою.
Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 13 травня
2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від
7 липня 2015 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовив.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 7 жовтня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилила, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 7 липня 2015 року залишила без змін.
25 грудня 2015 року до Верховного Суду України звернувся
ОСОБА_6 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року з підстави неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини четвертої статті 559 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
У зв'язку із цим ОСОБА_6 просить ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника ОСОБА_6 - ОСОБА_7, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 20 листопада 2007 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_8 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику 68 тис. 116 доларів США 50 центів зі ставкою
13,29 % річних та кінцевим терміном повернення до 20 листопада 2022 року (а. с. 6-10).
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором того ж дня між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_6 укладено договір поруки, за умовами якого (пункти 1.1, 1.2) він поручився солідарно з ОСОБА_8 у повному обсязі відповідати за виконання зобов'язань останнього за кредитним договором
(а. с. 12-13).
Пунктом 5.3 договору поруки сторони узгодили, що його дія закінчується належним виконанням позичальником узятих на себе зобов'язань за кредитним договором чи виконанням поручителем своїх зобов'язань за умовами цього договору.
7 серпня 2014 року ПАТ «КБ «Надра» надіслало боржнику та поручителю письмову вимогу про дострокове виконання боргових зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги (а.с. 21-22).
У серпні 2014 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором, яка станом на 14 травня 2014 року складала 117 тис.
579 доларів США 87 центів, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) становило 1 млн 383 тис. 270 грн 85 коп. (а. с. 15-18).
Сервіси для юристів