ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Романюка Я.М.,суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л.,Яреми А.Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та ОСОБА_10, третя особа - служба у справах дітей Южненської міської ради, приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області Сарамага Ольга Дмитрівна, про визнання іпотечних договорів недійсними за заявою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 вересня 2015 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2013 року ОСОБА_8 звернулася до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 10 березня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі ТОВ «Український промисловий банк») та ОСОБА_10 було укладено строковий кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 16 000 доларів США зі сплатою 15 % річних до 10 березня 2011 року. З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору в той же день між банком та ОСОБА_10 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого останній передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1
1 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_10 було укладено ще один кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 50 000 доларів США зі сплатою 14,6 % річних до 31 липня 2022 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором 1 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_10 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого останній знов передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1
Укладаючи іпотечний договір від 1 серпня 2007 року ОСОБА_10 подав нотаріусу довідку від 1 серпня 2007 року № 2609, яка видана ЖЕД - 3 м. Южне, з якої вбачається, що окрім нього інших зареєстрованих осіб в квартирі АДРЕСА_1 немає.
Позивачка стверджує про порушення норм законодавства при укладенні оспорюваних договорів іпотеки, оскільки в переданій ОСОБА_10 в іпотеку квартирі зареєстровані та проживають крім ОСОБА_10 також і вона, ОСОБА_8, та їх з відповідачем неповнолітній син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата реєстрації 31 жовтня 2003 року).
Враховуючи викладене, позивач просила визнати вказані іпотечні договори недійсними.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 серпня 2015 року, позов задоволено. Визнано недійсними іпотечні договори, укладені ТОВ «Український промисловий банк» з ОСОБА_10 10 березня 2006 року та 1 серпня 2007 року, предметом яких була квартира АДРЕСА_1
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 вересня 2015 року ПАТ «Дельта банк» відмовлено у відкритті касаційного провадження.
У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 вересня 2015 року ПАТ «Дельта банк» просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстави, передбаченої пунктом першим частини 1 статті 355 ЦПК України, - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 203, 215 ЦК України, статті 17 Закону України «Про охорону дитинства», статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.
На підставі статті 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та невідповідності викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.
Судом встановлено, що 10 березня 2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_10 було укладено строковий кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання 16 000 доларів США на строк до 10 березня 2011 року зі сплатою 15 % річних.
З метою забезпечення повернення ОСОБА_10 кредитних коштів за кредитним договором між банком та позичальником ОСОБА_10 в той же день 10 березня 2006 року було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_10 передав банку в іпотеку належну йому на праві власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_1
Крім того 1 серпня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_10 було укладено ще один кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит на суму 50 000 доларів США на строк до 31 липня 2022 року зі сплатою 14,6 % річних.
З метою забезпечення повернення кредитних коштів за цим кредитним договором 1 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_10 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець ОСОБА_10 передав банку в іпотеку ту ж двокімнатну квартиру АДРЕСА_1
2 липня 2010 року укладено договір про передачу активів ТОВ «Український промисловий банк» в рахунок погашення заборгованості - ПАТ «Дельта Банк».
Згідно пункту 1.5. оспорюваних кредитних договорів ОСОБА_10 попередив іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб, права дітей, які зареєстровані в житловому приміщенні, зокрема, подав довідки про відсутність інших, окрім нього, зареєстрованих осіб, на предмет іпотеки.
ОСОБА_10, укладаючи іпотечний договір від 1 серпня 2007 року подав нотаріусу довідку від 1 серпня 2007 року № 2609, яка видана ЖЕД - 3 м. Южне, відповідно до якої окрім нього інших зареєстрованих осіб в переданій в іпотеку квартирі АДРЕСА_1 немає.
Однак, як встановлено судом з довідок від 13 жовтня 2014 року № 2372 форми № 2, що видана КП «Міський житлово-комунальний центр» м. Южне, та від 11 лютого 2015 року № 4/6-51/1, що видана начальником відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області Ривкіним А.І., з 31 жовтня 2003 року у вищезазначеній квартирі зареєстровані та проживають крім ОСОБА_10 також позивачка ОСОБА_8 та неповнолітній ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновком якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що на час укладення ОСОБА_10 договору іпотеки в спірній квартирі проживав та був зареєстрований неповнолітній ОСОБА_9, а тому передача квартири, право користування якою зберігає неповнолітня дитина, в іпотеку без отримання на це дозволу органу опіки та піклування є підставою для визнання договору іпотеки недійсним. При цьому суд вказав, що доводи ПАТ «Дельта банк» про те, що ОСОБА_10 при наданні ним довідки про проживання та реєстрацію в квартирі тільки його одного достеменно було відомо про те, що в вищевказаній довідці викладено неправдиві відомості щодо неповнолітнього сина, не є правовою підставою для відмови у задоволення позову.
Однак, у наданій банком для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 травня 2015 року суд касаційної інстанції вказав, що така обставина має значення для правильного вирішення спору про визнання договору іпотеки недійсним.
З метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні справ про визнання недійсними договорів іпотеки з підстав порушення прав неповнолітніх дітей при їх укладенні, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України зазначає наступне.
Сервіси для юристів