П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Сімоненко В.М., суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М., Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л., Охрімчук Л.І., Яреми А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Могилів-Подільського міжрайонного прокурора, який діє в інтересах ОСОБА_8 до товариства з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2014 року Могилів-Подільський міжрайонний прокурор, який діє в інтересах ОСОБА_8, звернувся до суду з указаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що відповідач порушив умови взятих на себе зобов'язань за договором оренди, оскільки в 2013 році не виплатив позивачу як орендодавцю орендну плату, а також від часу укладення договору оренди не використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, що призвело, зокрема, до її занедбання та зниження якісних показників ґрунту.
Ураховуючи наведене, прокурор просив розірвати договір оренди землі від 30 вересня 2011 року, укладений між сторонами у справі, та зобов'язати відповідача повернути зазначену земельну ділянку власнику.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 травня 2014 року позов задоволено.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 9 липня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області відхилено, рішення Апеляційного суду Вінницької області від 9 липня 2014 року залишено без змін.
У заяві про перегляд судових рішень заступник Генерального прокурора України порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 9 липня 2014 року й залишення в силі рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 травня 2014 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 651 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) та статей 24, 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі".
На обґрунтування заяви заступник Генерального прокурора України додає ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 липня 2015 року, 17 липня та 10 жовтня 2014 року.
Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, заслухавши пояснення прокурора, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у справі виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_8 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_1 є власником земельної частки (паю) площею 1,8799 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бернашівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.
30 вересня 2011 року ОСОБА_8 та товариством з обмеженою відповідальністю "Дністер-Агро" (далі - ТОВ "Дністер-Агро") уклали договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років.
Згідно зі статтею 5 цього договору оренди земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва й умовами збереження стану об'єкта оренди є дотримання режиму використання земель сільськогосподарського призначення відповідно доз вимог чинного законодавства.
Відповідно до статті 9 зазначеного договору орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням та дотримуватися режиму використання земель сільськогосподарського призначення згідно з вимогами чинного законодавства України.
Суди також установили, що ТОВ "Дністер-Агро" протягом тривалого часу земельні ділянки не обробляло, посів сільськогосподарських культур не здійснювало, заходів боротьби з бур'янами не застосовувало, унаслідок чого земельні ділянки знаходяться в занедбаному стані (забур'янені та заліснені).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для розірвання укладеного договору оренди через порушення відповідачем статей 24 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778402/ed_2015_02_12/pravo1/T980161.html?pravo=1>, 25 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778414/ed_2015_02_12/pravo1/T980161.html?pravo=1>, 32 Закону України "Про оренду землі <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778459/ed_2015_02_12/pravo1/T980161.html?pravo=1>" та істотних умов договору, невикористання ним земельних ділянок за цільовим призначенням, що зумовлює погіршення їх стану та суттєво перешкоджає передбаченому договором використанню земельних ділянок.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, виходив з відсутності з боку орендаря порушень умов договору оренди, які відповідно до ??атті 32 ?????? ??????? "??? ?????? ????? <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_778459/ed_2013_07_04/pravo1/T980161.html?pravo=1>" могли бути підставою для дострокового розірвання цього договору.
Разом з тим у наданій для порівняння ухвалі від 10 жовтня 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що ТОВ "Дністер-Агро" не використовувало спірну земельну ділянку за призначенням, яка знаходиться в масиві орендованих земель, не відтворювало її родючості у процесі сільськогосподарського використання, не дотримувалося правил господарського використання землі та не здійснювало заходів щодо збереження й підвищення родючості ґрунтів, що є порушенням умов договору оренди.
В ухвалі від 17 липня 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відмовляючи у відкритті касаційного провадження, погодився з висновками судів попередніх судових інстанцій про те, що землі, які знаходяться в оренді ТОВ "Дністер-Агро", не використовуються за призначенням, в тому числі земельні ділянки орендодавців, що призвело до Зниження якісних показників ґрунту, зокрема, родючості; тривале невикористання товариством зазначених земель спричинило їх заліснення, що унеможливлює їх подальше використання для ведення сільськогосподарського виробництва, а це є порушенням відповідачем узятих на себе за договорами оренди зобов'язань щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням та підставою для розірвання договору оренди.
В ухвалі від 22 липня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, посилався на статтю 651 ЦК України та статті 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі" та зазначив, що земельні ділянки, які знаходяться в оренді ТОВ "Дністер-Агро" не використовуються за цільовим призначенням, посів сільськогосподарських культур не проводиться, заходи боротьби з бур'янами не застосовуються, земельні ділянки знаходяться в занедбаному стані (забур'янені та заліснені), що призвело до зниження якісних показників ґрунту та істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки. Крім того, суд зазначив, що орендодавець може вимагати розірвання договору оренди земельної ділянки в разі невикористання землі за призначенням та у випадку невиконання умов договору, що призводить до пониження якості показників ґрунту, зниження родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту у зв'язку із тривалим невикористанням за цільовим призначенням.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм статті 651 ЦК України, статей 24, 25, 31, частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі", що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Сервіси для юристів