П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2016 року місто Київ Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Берднік І.С., суддів:Ємця А.А.,Жайворонок Т.Є., - за участю представників: Міністерства аграрної політики та продовольства України - Костюченка М.Є., державного підприємства «Благодатне» - Гребенченка О.А., товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Стратег Груп» - арбітражного керуючого - Гнатченка П.М., Терещенка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву державного підприємства «Благодатне» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 березня 2016 року у справі № 922/4832/15 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Стратег Груп» і сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Петровського» про визнання державного підприємства «Благодатне» банкрутом,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агроторгівельний дім «Українська генетична компанія» (далі - ТОВ «АТД «Українська генетична компанія») і сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Петровського» (далі - СТОВ «Петровського») звернулися до Господарського суду Харківської області зі спільною заявою про порушення провадження у справі про банкрутство державного підприємства «Благодатне» (далі - ДП «Благодатне») у порядку загальних норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VІ (далі - Закон
№ 4212-VІ).
Заяву обґрунтовано наявністю безспірних вимог ініціюючих кредиторів до ДП «Благодатне», що становлять більше трьохсот мінімальних заробітних плат, підтверджені судовими рішеннями та виконавчими провадженнями, не погашені боржником протягом трьох місяців після встановлення строку для погашення.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31 серпня 2015 року прийнято до розгляду спільну заяву ТОВ «АТД «Українська генетична компанія» і СТОВ «Петровського» про визнання ДП «Благодатне» банкрутом.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21 вересня 2015 року задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтингова компанія «Стратег-Груп» (далі - ТОВ «ЮКК «Стратег-Груп»), проведено заміну ініціюючого кредитора - ТОВ «АТД «Українська генетична компанія» на ТОВ «ЮКК «Стратег-Груп» на підставі трьох договорів уступки права вимоги від 11 вересня 2015 року № 1, № 2, № 3, укладених між ТОВ «АТД «Українська генетична компанія» і ТОВ «ЮКК «Стратег Груп».
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Благодатне», визнано вимоги ТОВ «ЮКК «Стратег Груп» у сумі 332 921,13 грн основного боргу та СТОВ «Петровського» в сумі 60 443,67 грн основного боргу, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Терещенка О.В.
Ухвалу суду першої інстанції обґрунтовано наявністю достатніх правових підстав для порушення провадження у справі про визнання боржника банкрутом, а саме: наявністю безспірних вимог ініціюючих кредиторів до боржника, які сукупно становлять суму 393 364,80 грн, що перевищує триста мінімальних заробітних плат (1 218,00 грн станом на 1 січня 2015 року), не були стягнуті в межах виконавчого провадження протягом 3 місяців після встановлення строку для їх погашення.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2015 року ухвалу Господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2015 року залишено без змін.
При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Вищий господарський суд України постановою від 16 березня 2016 року залишив без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2015 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2015 року.
Вищий господарський суд України послався на положення частини третьої статті 10, частини першої статті 15, статті 16 Закону № 4212-VІ та погодився із висновками судів попередніх інстанцій про достатність правових підстав для порушення справи про банкрутство ДП «Благодатне».
Крім того, суд касаційної інстанції зазначив про неправомірність часткового погашення боржником 15 жовтня 2015 року боргу в сумі 31 672,03 грн перед ТОВ «АТД «Українська генетична компанія», оскільки останнє було замінено на нового ініціюючого кредитора - ТОВ «ЮКК «Стратег-Груп» згідно з ухвалою Господарського суду Харківської області від 21 вересня 2015 року; і про неправомірність повного погашення боргу боржником перед ініціюючими кредиторами після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
У заяві про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 березня 2016 року, поданої з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ДП «Благодатне», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини третьої статті 10, статті 16 Закону № 4212-VІ, статті 516 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 16 березня 2016 року, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2015 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2015 року, а справу № 922/4832/15 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
На обґрунтування своїх доводів ДП «Благодатне» долучило до поданої заяви копії постанов Вищого господарського суду України від 4 червня 2015 року у справі № 924/159/14, від 21 травня 2008 року у справі № 3/103-Б і від 3 березня 2016 року у справі № 902/1130/15.
Так, у постанові від 4 червня 2015 року у справі № 924/159/14 Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їх висновками про наявність достатніх правових підстав для порушення справи про банкрутство з огляду на те, що безспірні вимоги кредиторів, які перевищують триста мінімальних заробітних плат, не було задоволено боржником протягом трьохмісячного строку, який має обчислюватися із дня відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з боржника, а не із дати заміни сторони (боржника) у виконавчому провадженні, оскільки зміна сторони (боржника) відбулася внаслідок зміни його організаційно-правової форми із переходом усіх прав і обов'язків попередньої юридичної особи.
У постанові від 21 травня 2008 року у справі № 3/103-Б Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяви про включення до реєстру вимог кредиторів грошових вимог на підставі договору про відступлення первісним кредитором свого права вимоги до боржника, зазначив, що боржник не був належним чином повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, тому відповідно до частини другої статті 516 ЦК для нового кредитора настали несприятливі наслідки.
Отже, зі змісту зазначених постанов Вищого господарського суду України та оскаржуваної постанови не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Разом із тим у постанові від 3 березня 2016 року у справі № 902/1130/15 Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду першої інстанції про порушення провадження у справі про банкрутство та припинення провадження у цій справі, погодився з його висновком про те, що у зв'язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати в Україні з 1 вересня 2015 року загальна сума безспірних грошових вимог кредиторів становила менше встановлених Законом № 4212-VІ трьохсот мінімальних заробітних плат як підстави для порушення провадження у справі про банкрутство.
Аналіз змісту постанови від 3 березня 2016 року у справі № 902/1130/15, на яку посилається заявник, та оскаржуваної постанови свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Предметом розгляду Верховним Судом України є висновки Вищого господарського суду України щодо визначення розміру трьохсот мінімальних заробітних плат як необхідної умови для порушення провадження у справі про банкрутство.
Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, про які йдеться у заяві, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 41 ГПК господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 4212-VІ.
Згідно з частиною третьою статті 10 Закону № 4212-VІ справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника, що сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Сервіси для юристів