ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/22/24
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Бенедисюка І. М. (головуючого), Васьковського О. В., Вронської Г. О., Зуєва В. А., Кібенко О. Р., Малашенкової Т. М., Пєскова В. Г., Рогач Л. І., Чумака Ю. Я.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2025
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто"
про стягнення заборгованості,
ВСТУП
На розгляд Об`єднаної палати передано питання наявності/відсутності підстав для відступу від правової позиції щодо застосування пункту 7 розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України при нарахування та стягненні неустойки.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" (далі - ПрАТ "Запоріжкокс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валідус Спецавто" (далі - ТОВ "Валідус Спецавто") про стягнення неустойки у розмірі 814 680,00 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за договором поставки від 26.07.2021 № 19/2021/557 в частині поставки товару, з огляду на що позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойку в розмірі 814 680,00 грн за період із 25.04.2022 по 29.11.2022.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. 24.07.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення позову.
2.2. Місцевий господарський суд встановив факт порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань щодо строків поставки товару, тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 814 680,00 грн. Крім того, суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за порушення строків поставки товару, з урахуванням приписів частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України; далі - у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) у її взаємозв`язку з пунктом 7 розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України, дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи, умовам договору й нормам чинного законодавства.
2.3. 28.10.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою скасував рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 та прийняв нове рішення про часткове задоволення позову.
2.4. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності нарахування позивачем пені за період, що перевищує шість місяців, зазначивши, що застосування пункту 7 розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України у цьому випадку є безпідставним. Водночас зазначив, що постанови Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 911/858/22 та від 20.11.2024 у справі № 911/3331/23 не містять правових висновків, які могли б бути враховані судом на підставі частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у цій справі, а також не є остаточними, оскільки суд касаційної інстанції скасував постанови суду апеляційної інстанції та передав справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
2.5. Крім того, за результатами перевірки розміру заявленої позивачем до стягнення пені суд апеляційної інстанції здійснив її перерахунок та дійшов висновку, що з урахуванням визначеного судом періоду прострочення (за період із 25.04.2022 по 25.10.2022) розмір належної до стягнення пені становить 684 480,00 грн, а отже, є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем (814 680,00 грн), а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. 20.11.2025 ПАТ "Запоріжкокс" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає, що:
- суд апеляційної інстанцій не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 27.02.2024 у справі № 911/858/22 та від 20.11.2024 у справі № 911/3331/23 про те, що припис пункту 7 "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України є абсолютно визначеним та не передбачає розширеного чи звуженого тлумачення. Неврахування цього висновку суперечить вимогам статті 236 ГПК України та свідчить про неправильне застосування норм матеріального права;
- під час апеляційного перегляду суд неправильно застосував норму матеріального права - частину шосту статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у взаємозв`язку з пунктом 7 "Прикінцевих положень" ГК України;
Сервіси для юристів