ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2015 року м. Київ
Судові палати у цивільних та господарських справах
Верховного Суду України в складі:
головуючогоСеніна Ю.Л.,суддів:Барбари В.П.,Берднік І.С.,Гуменюка В.І.,Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,Колесника П.І.,Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І.,Потильчака О.І.,Романюка Я.М.,Шицького І.Б.,Яреми А.Г.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: управління Держземагентства в Обухівському районі Київської області, Нещерівська сільська рада Обухівського району Київської області, про визнання незаконними та часткове скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів та скасування їх державної реєстрації, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та визнання права власності на земельні ділянки за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2013 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 грудня 2014 року,
в с т а н о в и л и :
У травні 2013 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що Службою безпеки України 16 квітня 2008 року порушено кримінальну справу за фактом легалізації майна, одержаного шахрайським шляхом, за ознаками злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1010/ed_2014_10_31/pravo1/T012341.html?pravo=1> та частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_908728/ed_2014_10_31/pravo1/T012341.html?pravo=1>. Під час досудового розслідування встановлено, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області (далі - Обухівська РДА) від 31 жовтня 2005 року затверджено матеріали погодження проекту землеустрою та надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок і надання їх у власність чотирнадцяти громадянам, у тому числі ОСОБА_2, ОСОБА_4,
ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області. Розпорядженням Обухівської РДА від 20 грудня 2005 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. На підставі зазначеного розпорядження відповідачі отримали державні акти на право власності на земельні ділянки. У подальшому ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, діючи через свого представника ОСОБА_7, подарували належні їм земельні ділянки ОСОБА_6, а ОСОБА_5 подарувала свою земельну ділянку ОСОБА_6 самостійно без представника. Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 із заявами про надання спірних земельних ділянок до Обухівської РДА не звертались, жодних дій щодо оформлення та реалізації цих земельних ділянок не вчиняли.
Таким чином, ОСОБА_6 незаконно став власником земельних ділянок загальною площею 8,2654 га, які входять до складу земельного масиву загальною площею 14,8776 га.
Прокурор просив визнати незаконними та скасувати: розпорядження Обухівської РДА від 31 жовтня 2005 року в частині надання відповідачам дозволу на розробку проекту землеустрою; розпорядження Обухівської РДА від 20 грудня 2005 року в частині затвердження проекту землеустрою відповідачам; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані відповідачам; скасувати реєстрацію державних актів на право власності на землю; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_6 на користь держави спірні земельні ділянки та визнати за державою право власності на ці земельні ділянки.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 1 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Постановлено визнати незаконними та скасувати розпорядження Обухівської РДА від 31 жовтня 2005 року «Про затвердження матеріалів погодження та надання дозволу на розробку проекту відведення із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на землю 14-ти громадянам України в межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області» в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та розпорядження Обухівської РДА від 20 грудня 2005 року «Про затвердження проекту відведення із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на землю громадянам в кількості 14 осіб, в межах території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області» в частині затвердження проекту землеустрою громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_3; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, видані ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_6 на користь держави земельні ділянки загальною площею 8,2654 га. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 грудня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, рішення апеляційного суду скасовано, залишено в силі рішення суду першої інстанції.
У поданій до Верховного Суду України заяві заступник Генерального прокурора України просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу касаційного суду, а рішення суду апеляційної інстанції залишити в силі, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 116, 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статей 228, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
На підтвердження своїх доводів заступник Генерального прокурора України надав копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 лютого, 16 липня, 3 вересня 2014 року та 23 квітня 2015 року, постанов Вищого господарського суду України
від 15 вересня, 15 листопада 2011 року та постанов Верховного Суду України від 18 вересня (справа № 6-92цс13) та 23 жовтня (справа
№ 6-83цс13) 2013 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Суди під час розгляду справи встановили, що розпорядженням Обухівської РДА від 31 жовтня 2005 року затверджено матеріали погодження проекту землеустрою та надано дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок для складання державних актів на право власності чотирнадцяти громадянам, у тому числі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в межах земель Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.
Розпорядженням Обухівської РДА від 20 грудня 2005 року затверджено проекти землеустрою ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_3
На підставі вказаного розпорядження відповідачі отримали державні акти на право власності на земельні ділянки.
ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, в інтересах яких на підставі довіреностей діяла ОСОБА_7, подарували належні їм земельні ділянки ОСОБА_6, а ОСОБА_5 подарувала свою земельну ділянку ОСОБА_6 особисто.
У квітні 2008 року Службою безпеки України порушено кримінальну справу за фактами шахрайства при легалізації майна (спірних земельних ділянок).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор не надав належних доказів на підтвердження заявлених вимог, посилаючись лише на кримінальну справу, у якій обвинувального вироку не постановлено, а ОСОБА_6 отримав у власність земельні ділянки відповідно до чинного законодавства.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідачі із заявами до Обухівської РДА про надання їм у власність спірних земельних ділянок не зверталися, дій, спрямованих на оформлення зазначених земельних ділянок, не вчиняли, державних актів на право власності на землю не отримували, тому вимоги про часткове скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів та витребування земельних ділянок є обґрунтованими.
Скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, суд касаційної інстанції керувався тим, що доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Апеляційний суд не надав належної правової оцінки доказам і встановленим обставинам справи, висновків суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог не спростував; не встановивши порушень норм процесуального права при дослідженні доказів у справі й не дослідивши нових доказів, помилково скасував рішення суду першої інстанції.
Проте у наданих для порівняння судових рішеннях судів касаційної інстанції зроблено такі висновки:
- в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 лютого 2014 року суд касаційної інстанції керувався тим, що відповідачка не мала законних підстав для отримання у власність земельної ділянки, державний акт видано їй з порушенням вимог земельного законодавства, а тому висновок суду щодо визнання незаконним та скасування рішення міської ради й визнання недійсним державного акта на землю є обґрунтованим;
Сервіси для юристів