П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Гуменюка В.І, суддів Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Романюка Я.М.,Яреми А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про поділ майна подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя; за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_9 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання позики спільним боргом подружжя та стягнення боргу за заявами ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2013 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він з 18 вересня 2001 року до 26 січня 2012 року перебував із ОСОБА_8 у зареєстрованому шлюбі, за час якого ними набуто у власність рухоме та нерухоме майно, у тому числі 5/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Вінниці.
Під час розгляду справи ОСОБА_7 змінив позовні вимоги та просив визнати за ним та ОСОБА_8 право власності на зазначений будинок, а саме по 5/24 частин за кожним, а також поділити рухоме майно та вирішити питання розподілу судових витрат.
У квітні 2013 року ОСОБА_8 звернулася із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_7, у якій просила суд залишити в її власності
5/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Вінниці, а ОСОБА_7 виділити у власність предмети побуту, набуті ними за час шлюбу.
Під час розгляду справи ОСОБА_8 збільшила й уточнила позовні вимоги та послалась на те, що під час шлюбу із ОСОБА_7 ними набуто у власність 5/12 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Вінниці. У зазначеному будинку (літ. «А») проведено ремонтні роботи за спільні кошти, внаслідок чого збільшилась його вартість, змінились якісні й кількісні характеристики. Крім того, у 2007 році подружжя приватизувало земельну ділянку загальною площею 0,10 га за цією ж адресою, на якій здійснило будівництво житлового будинку (літ. «В»), що становить 68,84 % готовності. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_8 просила визнати 7/12 частин будинку (літ. «А») розташований за адресою: м. Вінниця, АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_7, визнати за нею право власності на 7/24 частин будинку
(літ. «А») та на Ѕ частину конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання та іншого майна, використаного в процесі будівництва житлового будинку (літ. «В») за тією ж адресою, поділити предмети побуту, а також вирішити питання розподілу судових витрат.
У березні 2014 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання позики спільним боргом подружжя та стягнення боргу, посилаючись на те, що 7 лютого
2006 року він надав останнім позику в розмірі 38 тис. доларів США для оформлення приватизації земельної ділянки, купівлю будівельних матеріалів, про що ОСОБА_8 склала відповідну розписку із застереженням про повернення коштів на першу його вимогу, а ОСОБА_7 надав усну згоду та був присутнім при отриманні коштів.
Під час розгляду справи ОСОБА_9 збільшив позовні вимоги та посилаючись на те, що зазначені кошти були отримані та використані в інтересах сім'ї, однак його письмову вимогу про повернення боргу позичальники не виконали, просив визнати суму позики спільним боргом колишнього подружжя ОСОБА_8 і ОСОБА_7 та стягнути з останніх на його користь зазначену суму боргу, а саме по 19 тис. доларів США з кожного, що еквівалентно 222 тис. 878 грн 74 коп., а також вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 6 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_7, зустрічні позовні вимоги
ОСОБА_8 та позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_9 задоволено частково: визнано за ОСОБА_7 право власності на 5/24 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Вінниці, що належить на праві власності ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 12 липня 2005 року, визнано за ОСОБА_8 право власності на Ѕ частину конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання та іншого майна, використаного в процесі будівництва житлового будинку (літ. «В») за тією ж адресою; здійснено поділ між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 предметів побуту набутих ними за час шлюбу; стягнуто із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 Ѕ частину заборгованості за договором позики в сумі 19 тис. доларів США, що еквівалентно 222 тис. 690 грн 75 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 24 липня
2014 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від
6 червня 2014 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_8 про визнання права власності на Ѕ частину конструктивних елементів, будівельних матеріалів, обладнання та іншого майна, використаного в процесі будівництва житлового будинку (літ. «В»), за адресою: м. Вінниця, АДРЕСА_1, стягнення із ОСОБА_7 судових витрат, а також рішення в частині задоволення позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору,
ОСОБА_9 про стягнення боргу та судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_8 та позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_9 відмовлено; в іншій частині рішенням місцевого суду залишено без змін; вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2015 року касаційні скарги ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відхилено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від
6 червня 2014 року в частині, залишеній без змін рішенням апеляційного суду, та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 24 липня
2014 року залишено без змін.
У квітні 2015 року до Верховного Суду України звернулись
ОСОБА_9 та ОСОБА_8 із заявами про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2015 року з підстави неоднакового застосування норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Сервіси для юристів