П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого Романюка Я.М.,Суддів:Гуменюка В.І.,Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П.,Яреми А.Г., Охрімчук Л.І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-сіті» про визнання права власності за заявою ОСОБА_8 про перегляд судових рішень,
в с т а н о в и л а :
У березні 2013 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-сіті» (далі − ТОВ «Аверс-сіті»), мотивуючи свої вимоги тим, що 10 лютого 2012 року між ним та ТОВ «Аверс-сіті» укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу майнових прав від 17 вересня 2010 року, відповідно до якого даний договір купівлі-продажу майнових прав було викладено в новій редакції, а попередня редакція втратила чинність. За умовами даного договору ТОВ «Аверс-Сіті» продає, а ОСОБА_7 купує майнові права на об'єкт нерухомості - складову та невід'ємну частину об'єкта капітального будівництва у вигляді квартири АДРЕСА_1 в смт. Коцюбинське Київської області.
Будинок, складовою частиною якого є спірна квартира, введено в експлуатацію, про що свідчить сертифікат відповідності від 16 вересня 2011 року. Отримавши відомості про здачу будинку в експлуатацію він, позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання умов договору та виготовлення технічної документації на квартиру, однак жодної відповіді від відповідача не отримав, що він розглядає як невиконання відповідачем умов договору та невизнання його права власності на квартиру.
Зважаючи на те, що він, ОСОБА_7 повністю оплатив вартість майнових прав, будинок введено в експлуатацію, однак акти приймання-передачі майнових прав на квартиру між сторонами не укладено, позивач просив суд визнати за ним право власності на вищезазначені об'єкти нерухомості та зобов'язати ТОВ «Аверс-Сіті» передати йому технічну документацію (технічні паспорти) на вказану квартиру.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 12 лютого 2015 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_7 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в смт. Коцюбинське Київської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_8 відхилено, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін.
У заяві ОСОБА_8 просить скасувати судові рішення по справі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 331, 392 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представників ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на підтримання заяви, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.
На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.
Судом встановлено, що 10 лютого 2012 року між ОСОБА_7 та ТОВ «Аверс-сіті» укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу майнових прав від 17 вересня 2010 року № С152, відповідно до якого даний договір було викладено в новій редакції, а попередня редакція втратила чинність. За умовами договору ТОВ «Аверс-Сіті» продає, а ОСОБА_7 купує майнові права на об'єкт нерухомості - складову та невід'ємну частину об'єкта капітального будівництва у вигляді квартири АДРЕСА_1 в смт. Коцюбинське Київської області. Загальна вартість майнових прав на квартиру складає 113 298 грн. 97 коп.
Згідно з пунктом 1.4 зазначених договорів майнові права - це всі права на об'єкти нерухомості, що полягають у праві покупця набути право власності на об'єкти нерухомості після введення об'єктів капітального будівництва в експлуатацію та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.6, 3.7.1 зазначених договорів майнові права на об'єкти нерухомості передаються продавцем покупцю шляхом підписання акта прийому-передачі майнових прав. Акт підписується сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення покупцем оплати 100 % вартості майнових прав; уведення відповідної частини об'єкта капітального будівництва в експлуатацію та здійснення розрахунків. Право власності на майнові права переходить від продавця покупцю після підписання акта. Одночасно з підписанням зазначеного акта продавець надає покупцю документи, необхідні для оформлення покупцем права власності на об'єкт нерухомості, а саме: завірену копію акта вводу в експлуатацію відповідної частини об'єкта капітального будівництва, технічний паспорт на об'єкт нерухомості.
Згідно з пунктами 5.2.2, 5.2.5 зазначених договорів ТОВ «Аверс-Сіті» зобов'язалось після введення відповідної частини об'єкта капітального будівництва в експлуатацію та оформлення відповідних документів протягом п'яти робочих днів надіслати покупцю повідомлення про необхідність з'явитися для підписання актів; передати покупцю майнові права в порядку, установленому зазначеними договорами.
Судами також встановлено, що ОСОБА_7 свої зобов'язання виконав у повному обсязі, факт відсутності заборгованості позивача по сплаті вартості майнових прав на спірну квартиру підтверджується довідкою про оплату повної її вартості від 15 жовтня 2012 року, виданої відповідачем.
Встановлено, що будинок, складовою частиною яких є спірна квартира, було введено в експлуатацію 16 вересня 2011 року (про що свідчить сертифікат відповідності від 16 вересня 2011 року).
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи за ОСОБА_7 право власності на квартиру суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що оскільки ОСОБА_7 проінвестував будівництво відповідно до статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» на підставі договору купівлі-продажу майнових прав і об'єкт нерухомості зданий в експлуатацію, тому має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій відповідно законодавчих актів України, тобто об'єкти та результати інвестицій є власністю інвестора.
Проте у наданих для порівняння:
- ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2013 року суд касаційної інстанції виходив із того, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів України. Враховуючи те, що товариство про інвестувало будівництво спірної квартири раніше ніж позивачка уклала договір купівлі-продажу майнових прав, то відповідно до статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» саме товариство має право володіти, користуватися й розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, оскільки об'єкти та результати інвестицій є власністю інвестора;
- ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2015 року суд касаційної інстанції виходив із того, що встановивши факт набуття товариством права власності на новостворену будівлю - об'єкт житлового призначення, суд визнав одночасно за позивачем право власності на частину цього об'єкта на підставі статті 392 ЦК України, не зазначивши з яких передбачених статтею 346 ЦК України підстав припинено право власності товариства на спірні приміщення. При цьому судом не враховано, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше - якщо власник є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге - якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Крім того, статтею 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення.
Наведені приклади свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 331, 392 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Усуваючи розбіжності у застосуванні судами зазначених вище норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до статей 526, 527, 530 - 532 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Сервіси для юристів