ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Волкова О.Ф., суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., при секретарі судового засідання Шатило Р.П.,
за участю представників:
Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ) - Гнатюка М.М.,
відповідача - Поліщука О.Л., Чорноморця О.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом в.о. прокурора м. Житомира (далі - Прокурор) до публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Укртелеком» в особі Житомирської філії ПАТ «Укртелеком» (далі - Товариство) про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и л а:
У липні 2014 року Прокурор звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути в дохід державного бюджету з Товариства необґрунтовано одержану виручку в сумі 307 368 грн 28 коп. та 614 736 грн 56 коп. штрафу.
Суди встановили, що окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 22 вересня 2014 року позов Прокурора залишив без розгляду.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 листопада 2014 року ухвалу суду першої інстанції скасував, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 5 січня 2015 року справу прийняв до провадження та призначив судове засідання на 5 лютого 2015 року.
У судове засідання представник позивача не прибув, про день і час слухання справи був повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи суду не надавав.
Позивач не заперечив те, що про призначення справи до розгляду у судовому засіданні його було повідомлено належним чином.
На обґрунтування причин неявки до судового засідання, призначеного на 5 лютого 2015 року, Прокурор послався на те, що на виконання пункту 6.7 наказу Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 6гн «Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина та держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень» 29 січня 2015 року він направив повідомлення до прокуратури м. Києва про забезпечення участі представника прокуратури у судовому засіданні, вказане повідомлення надійшло до прокуратури м. Києва лише 5 лютого 2015 року, а тому прокуратура м. Києва не забезпечила участь у цьому судовому засіданні.
Ця адміністративна справа також призначалася до розгляду на 19 березня 2015 року, про що сторін повідомлено судовими повістками про виклик.
Суди встановили, що Прокурор був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте в судове засідання повторно не прибув, із заявою про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не звертався.
На обґрунтування поважності причин неявки в судове засідання, призначене на 19 березня 2015 року, позивач послався на те, що у вказаний день до суду прибула співробітник прокуратури м. Києва ОСОБА_8, підтвердивши свої повноваження на участь у судовому засіданні службовим посвідченням, проте суд не допустив її в судове засідання як представника позивача, оскільки вона не надала довіреність від прокуратури м. Житомира, яка є позивачем у справі.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 19 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2015 року, позовну заяву залишив без розгляду.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суди першої та апеляційної інстанцій, з якими погодився касаційний суд, виходили з того, що Прокурор жодного разу не забезпечив явку в судове засідання, а оскільки Прокурор бере участь у цій адміністративній справі саме як позивач, то працівники інших органів прокуратури не наділені законом правом брати у ній участь на підставі лише службових посвідчень, їх повноваження мають бути підтверджені довіреністю, виданою керівником відповідного органу прокуратури.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, установленої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ГПУ, посилаючись на неоднакове застосування статей 56, 58, 60 КАС, просить скасувати ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2015 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування заяви додано рішення Вищого адміністративного суду України від 5 травня 2011 року, 7 березня 2014 року та 29 вересня 2015 року (№№ К-16045/07, К/9991/49122/11, К/800/39524/14 відповідно).
У рішенні від 5 травня 2011 року, наданому на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд дійшов висновку, що довіреність від 8 червня 2007 року № 05/1-516 року, надана прокуратурою Полтавської області на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, відповідає нормам закону, оформлена належним чином і є такою, що дає право ОСОБА_8 - прокурору відділу представництва інтересів громадян і держави в судах подавати апеляційну скаргу від імені прокуратури Полтавської області. Нею підтверджено право ОСОБА_8 на ведення в Октябрському районному суді міста Полтави та в Харківському апеляційному адміністративному суді від її імені вказаної справи. Надано та підтверджено його повноваження, спеціально обумовлені у довіреності від 29 серпня 2005 року № 05-13-05, на вчинення від імені прокуратури усіх процесуальних дій, у тому числі право на оскарження рішень, ухвал, постанов суду, на підписання апеляційних та касаційних скарг.
У рішенні від 7 березня 2014 року суд касаційної інстанції не погодився з рішенням апеляційного суду, який залишив позов прокурора Кіровоградського гарнізону, який діє в інтересах О.Ф. Волков, без розгляду, оскільки прокурор не мав повноважень від позивача на звернення до адміністративного суду з позовом з огляду на те, що відповідно до положень статті 60 КАС в редакції, чинній на час подання позову до адміністративного суду, прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Будь-якої довіреності чи іншого документа на підтвердження повноважень прокурора нормами КАС не передбачено.
У рішенні від 29 вересня 2015 року Вищий адміністративний суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що прокурор правомірно пред'явив позов в інтересах держави як позивач.
Перевіривши наведені у заяві доводи, заслухавши в судовому засіданні представників позивача та відповідача, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Сервіси для юристів