ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/1661/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Русанової В. В. (адвоката, в режимі відеоконференції)
відповідача-1 - Біднягіної К. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача-2 - не з`явилися,
відповідача-3 - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2026 (колегія суддів: Кощеєв І. М. - головуючий, Чередко А. Є., Верхогляд Т. А.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 (суддя Манько Г. В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до: 1) Фізичної особи - підприємця Решотки Сергія Павловича, 2) Фізичної особи - підприємця Забалуєва Олександра В`ячеславовича, 3) ОСОБА_1 ,
про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця" в особі філії) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Решотки Сергія Павловича (далі - ФОП Решотка С. П.) та до Фізичної особи - підприємця Забалуєва Олександра В`ячеславовича (далі - ФОП Забалуєв О. В.), у якому просило суд зобов`язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, право постійного користування якою закріплено за АТ "Українська залізниця" на підставі Державного акта на право постійного користування землею № 105, виданого 13.12.1993 виконавчим комітетом Криворізької міської Ради народних депутатів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом демонтажу забудови автомобільної заправної станції з підземними резервуарами дизельного палива та бензину, здійсненої на цій земельній ділянці, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її законному землекористувачу - АТ "Українська залізниця".
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ "Українська залізниця" в особі філії зазначало, що на земельній ділянці розміром 0,4084 га, за адресою: АДРЕСА_1, яка належить АТ "Українська залізниця" на праві постійного користування, позивач зафіксував факт самовільного зайняття частини ділянки розміром 0,3920 га та самовільного розташування (забудови) на цій ділянці автозаправної станції.
Позивач зазначав, що господарську діяльність із реалізації пального на автозаправній станції здійснює ФОП Забалуєв О. В., а засновником мережі заправних станцій "RLS" є ФОП Решотка С. П. Тому позивач стверджував про самовільне зайняття відповідачами земельної ділянки площею 0,3920 га, що розташована на АДРЕСА_1 та знаходиться в постійному користуванні позивача.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024 у справі № 904/1661/23, відмовлено в задоволенні позовних вимог АТ "Українська залізниця" в особі філії.
2.2. Постановою Верховного Суду від 28.05.2026 у справі № 904/1661/23 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.01.2024 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2023 у справі № 904/1661/23 скасовано, справу № 904/1661/23 направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
2.3. Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, зазначив про ненадення судами попередніх інстанцій оцінки доводам ФОП Решотки С. П. Зокрема, як зазначив Верховний Суд, у відзиві на позовну заяву ФОП Решотка С. П. не спростовував доводи позивача щодо самовільного захоплення земельної ділянки площею 0,3920 га, а також доводи про те, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 автозаправна станція не є самочинним будівництвом, а лише вказував на дефекти долучених позивачем доказів на підтвердження його права користування землею на підставі Державного акта, розташування на земельній ділянці сховища № 14727, та щодо використання спірної земельної ділянки саме відповідачами. ФОП Решотка С. П. також не спростовував долучені позивачем акти обстеження земельної ділянки, а лише наголошував на тому, що за змістом листа Криворізького районного відділення управління поліції від 17.10.2022 гр. ОСОБА_1 притягався до відповідальності, а не відповідачі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що суди визнали Державний акт належним доказом на підтвердження наявності у позивача права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,73 га (яка складається з двох частин: 0,4084 га та 2,3175 га), за адресою: АДРЕСА_1. Водночас суди не надали оцінки всім долученим позивачем до матеріалів справи доказам у їх сукупності на підтвердження його тверджень про те, що на частині вказаної земельної ділянки площею 0,3920 га (у складі земельної ділянки 0,4084 га) розташоване сховище № 14727, у безпосередній близькості до якого самочинно побудована автозаправна станція без дозвільних документів, а вказана земельна ділянка є самовільно захопленою та використовується відповідачами в господарській діяльності.
За висновком Верховного Суду, суди не дослідили всі подані позивачем докази, в тому числі й щодо ведення відповідачами господарської діяльності на самовільно захопленій земельній ділянці. Зокрема, апеляційний господарський суд, зосередившись на долучених позивачем матеріалах кримінального провадження від 03.07.2020 № 12020042050000132, які, за висновками апеляційного суду, не можуть бути прийняті як докази, своєю чергою не надав оцінки іншим доказам, які долучені позивачем на підтвердження своїх доводів. Верховний Суд також зазначав, що, вдавшись до цитування витягів із апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не перевірив законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції за правилами статті 269 Господарського процесуального кодексу України. За висновком Верховного Суду, апеляційний господарський суд не здійснив розгляд справи по суті спору та, відповідно, не надав оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження та всім доводам учасників справи, тому не дотримався вимог статей 73-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.
2.4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024 у справі № 904/1661/23 залучено як співвідповідача ОСОБА_1.
Сервіси для юристів