ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2016 року м. КиївСудова палата у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Романюка Я.М.,суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., Лященко Н.П.,Сімоненко В.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна», товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас Туристик», третя особа - Міністерство закордонних справ України, про стягнення страхового відшкодування, пені та відшкодування моральної шкоди за заявою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про перегляд судових рішень,
в с т а н о в и л а :
У липні 2014 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (далі - ПАТ «Страхова компанія «Еталон»), товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» (далі - ТДВ «Альянс Україна), товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас Туристик» (далі - ТОВ «Пегас Туристик»), третя особа - Міністерство закордонних справ України, про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, у якому, уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з відповідача 159 729 грн. 07 коп. невиплаченої суми страхового відшкодування, 35 140 грн. 53 коп. пені, обчисленої за період з 28 січня 2008 року по 28 січня 2009 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 54 298 грн. 45 коп., що становить 3 % річних за період з 28 січня 2008 року по 2014 рік, та 32 256 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок невиплати страхового відшкодування.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 3 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 16 липня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_7 159 729 грн. 70 коп. невиплаченої суми страхового відшкодування, 5 820 грн. 13 коп. пені, 120 436 грн. 19 коп. інфляційних втрат та 30 996 грн. 31 коп., що становить 3 % річних. У решті позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 січня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.
У поданій до Верховного Суду України заяві ПАТ «Страхова компанія «Еталон» просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та направити справу на новий розгляд до касаційного суду, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норми матеріального та процесуального права, на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини 2 статті 258 ЦК України, частини 2 статті 625 ЦК України, статті 309 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Страхова компанія «Еталон» Кучерявого С.В. на підтримання заяви, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.
На підставі статті 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яке переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.
Судами встановлено, що 24 січня 2008 року між дочкою позивача, ОСОБА_9, та ПАТ «Страхова компанія «Еталон» було укладено договір комплексного страхування подорожуючих за межі країни постійного проживання.
Згідно Умов комплексного страхування подорожуючих за межі країни постійного проживання (далі - Умови), страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування, яка відбулась під час дії договору страхування і з настанням якої виникає обов'язок Страховика здійснити виплату на умовах договору страхування.
На підставі пункту 5.1 статті 5 Умов розмір страхової суми визначається за взаємною згодою між Страховиком та Страхувальником при укладенні договору страхування.
За програмами А, В, С, Д страхова сума є єдиною на всі послуги з урахуванням лімітів відповідальності, встановлених програмою страхування.
Вказаним договором передбачено Програму страхування «В» (базова) із встановленою сумою страхування 15 000 доларів США та 1 000 грн. при комплексному страховому платежі у розмірі 11 грн. 36 коп., сплаченому застрахованою особою ОСОБА_9 24 січня 2008 року.
Відповідно до підпункту 3.2.1., пункту 3.2. та статті 3 Умов здійснення Спеціалізованою службою Страховика (Асистансом) непередбачуваних витрат, пов'язаних із наданням допомоги застрахованій особі, в тому числі і у випадку смерті застрахованої особи, кваліфікується як страховий випадок.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Шарм-ель-Шейх (Єгипет) стався нещасний випадок при катанні на квадрациклі, внаслідок якого дочка позивача ОСОБА_9 отримала травми, від яких померла, що стверджується листом Egypt Assistance та свідоцтвом про смерть (реєстрація смерті здійснена у м. Шарм-ель-Шейху 31 січня 2008 року).
З листів позивачки до Міністерства закордонних справ України від 17 листопада 2011 року, 2 березня 2012 року та 6 вересня 2013 року, в яких містяться прохання про допомогу у сприянні отримання страхових виплат у зв'язку із смертю дочки позивача, вбачається, що ПАТ «Страхова компанія «Еталон» ігнорує її звернення та ухиляється від здійснення страхової виплати.
Судами також встановлено, що відповідачем ПАТ «Страхова компанія «Еталон» було сплачено на користь Асистуючої компанії «Remed Assistance Co. Ltd» кошти в розмірі 4 347 доларів США в якості затрат, понесених за репатріацію тіла в Україну згідно умов договору, що підтверджується листом Egypt Assistance.
Задовольняючи позов та стягуючи з ПАТ «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_7 159 729 грн. 70 коп. (тобто, 15 000 доларів США, що станом на 27 листопада 2014 року еквівалентно 223 500 грн., 4 347 доларів США, що еквівалентно 64 703 грн. 30 коп. + 1 000 грн. згідно договору) невиплаченої суми страхового відшкодування, 5 820 грн. 13 коп. пені за період з 28 січня 2008 року по 28 січня 2009 року, 120 436 грн. 19 коп. інфляційних втрат (за період з 28 січня 2008 року по 15 липня 2014 року) та 30 996 грн. 31 коп., що становить 3 % річних, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що відповідачем ПАТ «Страхова компанія «Еталон» як страховиком не виконано страхового відшкодування при настанні страхового випадку який мав місце ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Шарм-ель-Шейх (Єгипет) із застрахованою особою, чим порушив права позивача.
У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:
- від 1 червня 2011 року суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення суми збільшення боргу на індекс інфляції за весь час прострочення виконання зобов'язання та відмовляючи у задоволенні цих вимог, виходив із того, що визначення в договорі грошових зобов'язань у іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає. Крім того, при ухваленні рішення про повернення грошових коштів за договором банківського вкладу та перерахуванні суми боргу з іноземної валюти у національну суд врахував офіційних курс гривні до долара, установлений Національним банком України на день ухвалення судового рішення.
- від 5 жовтня 2015 року, від 20 січня 2016 суд касаційної інстанції виходив із того, що індексації суми коштів внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта індексації не підлягає.
- від 21 січня 2015 року, від 23 квітня 2014 року, від 23 квітня 2014 року, 8 квітня 2015 року суд касаційної інстанції виходив із того, що пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення. Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Отже, аналіз норми частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду.
У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року суд виходив із того, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається знову (ч.ч. 1,3 ст. 264 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1ст.261 ЦК України). Пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення. Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону. Отже аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Сервіси для юристів