Постанова ВСУ від 18.03.2015 року у справі №3-18гс15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 рокум. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючогоБарбари В.П.,суддів:Берднік І.С.,Жайворонок Т.Є., Гуля В.С.,Колесника П.І.,Ємця А.А.,Потильчака О.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України») про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 30 вересня 2014 року в справі № 5017/3760/2012 за позовом НАК «Нафтогаз України» до публічного акціонерного товариства «Одесагаз» (далі - ПАТ «Одесагаз») про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ПАТ «Одесагаз» до НАК «Нафтогаз України» про відшкодування майнової шкоди,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2012 року НАК «Нафтогаз України» звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості, посилаючись на неналежне виконання ПАТ «Одесагаз» зобов'язань з оплати поставленого газу. Після уточнення позовних вимог НАК «Нафтогаз України» просила стягнути з ПАТ «Одесагаз» борг у сумі 27 063 760,61 грн, з яких сума основного боргу - 18 680 000,00 грн, пеня - 5 660 336,90 грн, інфляційні втрати - 842 427,24 грн, 3 % річних - 1 880 996, 47 грн.

У січні 2013 року ПАТ «Одесагаз» звернулося до суду із зустрічним позовом до НАК «Нафтогаз України» про стягнення збитків, завданих неналежним встановленням виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, у розмірі 71 488 648,34 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16 квітня 2014 року первісний позов задоволено частково: стягнуто з ПАТ «Одесагаз» на користь НАК «Нафтогаз України» основний борг у розмірі 18 680 000,00 грн, 3 % річних у розмірі 1 880 996,47 грн, інфляційні втрати у розмірі 842 427,24 грн та судовий збір у розмірі 64 380,00 грн; позовні вимоги НАК «Нафтогаз України» про стягнення з ПАТ «Одесагаз» пені у розмірі 5 660 336,90 грн залишено без розгляду. У задоволенні зустрічного позову ПАТ «Одесагаз» відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22 липня 2014 року рішення суду першої інстанції частково скасовано, викладено резолютивну частину рішення у такій редакції:

- позов НАК «Нафтогаз» задовольнити частково: стягнути з ПАТ «Одесагаз» на користь НАК «Нафтогаз України» основний борг у розмірі 18 680 000,00 грн, 3 % річних у розмірі 1 880 996,47 грн, інфляційні втрати у розмірі 842 427,24 грн, пеню в сумі 4 445 509,89 грн та судовий збір у розмірі 61 490,14 грн; у задоволенні решти позовних вимог НАК «Нафтогаз України» відмовити;

- зустрічний позов ПАТ «Одесагаз» задовольнити частково: стягнути з НАК «Нафтогаз України» на користь ПАТ «Одесагаз» шкоду, завдану неналежним встановленням граничного обсягу виробничо-технологічних витрат і нормованих втрат природного газу в сумі 68 126 317,09 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 65 583,18 грн.

У решті рішення залишено без змін.

Стягнуто з ПАТ «Одесагаз» на користь НАК «Нафтогаз України» витрати зі сплати судового забору за подання апеляційної скарги в сумі 28 697,75 грн.

Стягнуто з НАК «Нафтогаз України» на користь ПАТ «Одесагаз» витрати зі сплати судового забору за подання апеляційної скарги в сумі 34 821,41грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 вересня 2014 року постанову апеляційного суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 9 лютого 2015 року справу допущено до провадження Верховного Суду України для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 30 вересня 2014 року.

У заяві про перегляд постанови суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) НАК «Нафтогаз України», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просить:

- скасувати постанову суду касаційної інстанції в частині часткового задоволення зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову;

- відшкодувати за рахунок ПАТ «Одесагаз» судові витрати.

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що мало наслідком ухвалення різних за змістом судових рішень, заявник надав копії постанов Вищого господарського суду України від 3 грудня 2014 року у справі № 904/1197/14 та від 7 жовтня 2014 року у справі № 910/2023/14, в яких, на його думку, суд касаційної інстанції дійшов протилежних висновків у подібних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 31 січня 2011 року між НАК «Нафтогаз України» (постачальник) і ПАТ «Одесагаз» (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/161/11 (далі - Договір), предметом якого є постачання в 2011 році імпортованого природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця (п. 1.1 Договору).

У подальшому між НАК «Нафтогаз України» і ПАТ «Одесагаз» було укладено низку додаткових угод до Договору.

Задовольняючи позов НАК «Нафтогаз України», суд виходив із того, що на час розгляду справи борг ПАТ «Одесагаз» становить 18 680 000,00 грн, пеня - 4 445 509,89 грн, інфляційні втрати - 842 427,24 грн і 3 % річних - 1 880 996,47 грн.

Відмовляючи у задоволені зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з відсутності усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такого способу відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, зокрема, ПАТ «Одесагаз» не надало доказів на підтвердження збитків, не довело наявності протиправної поведінки та вини НАК «Нафтогаз України».

Погодившись із висновком апеляційного суду в частині задоволення зустрічного позову, суд касаційної інстанції, застосувавши положення ст. 1166 ЦК України до правовідносин, що виникли із договору поставки газу, дійшов висновку, що протиправні дії НАК «Нафтогаз України» полягають у тому, що з вини останнього неправильно встановлено граничний обсяг виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу під час його транспортування, чим ПАТ «Одесагаз» завдано майнову шкоду.

В основу доданої для порівняння постанови Вищого господарського суду України від 3 грудня 2014 року в справі № 904/1197/14 покладено висновок про те, що до порушника вимог Закону «Про охорону атмосферного повітря» застосовуються положення ст. 1166 ЦК України для відшкодування майнової шкоди. Відсутність таких складових цивільно-правової відповідальності як вина та причинний зв'язок між діями та збитками виключає зазначену відповідальність.

У наданій для порівняння постанові Вищого господарського суду України від 7 жовтня 2014 року у справі № 910/2023/14 касаційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про відшкодування збитків за невиконання вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» з огляду на те, що у діях відповідача не встановлено складу цивільного правопорушення.