ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2015 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,суддів:Григор'євої Л.І., Охрімчук Л.І.,Гуменюка В.І., Сеніна Ю.Л.,-Лященко Н.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до публічного акціонерного товариства "Євраз Суха Балка" про стягнення недоплаченої заробітної плати за час відпусток, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати за заявою ОСОБА_8 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 вересня 2014 року,
в с т а н о в и л а :
У липні 2012 року ОСОБА_8 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що у період з 6 серпня 1996 року до 1 березня 2010 року він працював на різних посадах в публічному акціонерному товаристві "Євраз Суха Балка" (далі - ПАТ "Євраз Суха Балка", за час його роботи на підприємстві неодноразово підвищувалися тарифні ставки і посадові оклади, однак нарахування відповідачем середньої заробітної плати за час відпустки проводилося із порушенням законодавства.
ОСОБА_8 просив суд стягнути із ПАТ "Євраз Суха Балка" на його користь недоплачені за час його відпусток за період з 6 серпня 1996 року до 1 березня 2010 року 639 грн 90 коп., а також стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи станом на день звільнення в розмірі 5 226 грн 80 коп.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 вересня 2013 року позов ОСОБА_8
задоволено частково, постановлено стягнути з ПАТ "Євраз Суха Балка" на користь ОСОБА_8 недоплачену заробітну плату за час відпусток в сумі 639 грн 90 коп., в іншій частині позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення недоплаченої суми заробітної плати за час відпусток скасовано, в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_8 відмовлено, в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 вересня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_8 відхилено, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2013 року залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 вересня 2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), статті 60 Закону України "Про акціонерні товариства".
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_8 наводить ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 березня 2014 року, від 26 березня 2014 року, від 23 квітня 2014 року, від 18 червня 2014 року, від 25 червня 2014 року та від 2 липня 2014 року.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 22 грудня 2014 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 355 Цивільного процесуального кодексу України
далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Судами під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_8 у період із 6 серпня 1996 року до 29 квітня 2010 року працював на різних посадах у ПАТ "Євраз Суха Балка". У цей період неодноразово підвищувались тарифні ставки і посадові оклади працівникам підприємства, проте зазначені підвищення не враховувались при обчисленні середнього заробітку при наданні
відпусток працівникам.
Протоколом засідання наглядової ради ПАТ "Євраз Суха Балка"
від 3 лютого 2012 року вирішено надати згоду генеральному директору
на проведення перерахунку та виплату заробітної плати за час відпусток працюючим та колишнім працівникам підприємства за період з 1 січня 1995 року.
Спільною постановою генерального директора та профспілкових комітетів ПАТ "Євраз Суха Балка" від 6 лютого 2012 року № 3 було визнано порушення пункту 10 Порядку при розрахунку заробітної плати за період відпусток працівникам ПАТ "Євраз Суха Балка" в період з 1 січня 1995 року до 1 березня 2010 року й постановлено провести перерахунок заробітної плати колишнім працівникам підприємства за вказаний період із застосуванням формули: корегуючий коефіцієнт = 1 + розмір підвищення тарифних ставок та посадових окладів (у частках одиниці) х 0,71.
Наказом генерального директора ПАТ "Євраз Суха Балка" № 295 від 16 лютого 2012 року на виконання вищезазначеної спільної постанови проведено розрахунок сум недоплаченої заробітної плати за час відпусток і визначено порядок їх виплати.
У березні 2012 року ОСОБА_8 нарахована недоплачена заробітна плата за час відпусток у сумі 5 076 грн 04 коп., за відрахуванням податку йому було виплачено 4 314 грн 67 коп.
Задовольняючи позов ОСОБА_8 у частині стягнення недоплаченої заробітної плати за час відпусток, суд першої інстанції виходив із того, що спільна постанова генерального директора та профспілкових комітетів має лише погоджувальний характер і не є рішенням уповноваженого органу відповідача, а тому ПАТ "Євраз Суха Балка", у порушення пунктів 2, 10 Порядку неправомірно зменшило коефіцієнт коригування тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, що спричинило недоплату позивачу заробітної плати за час відпусток.
Сервіси для юристів