Постанова ВСУ від 18.01.2017 року у справі №53212916-ц

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М., Сімоненко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця» про витребування земельної ділянки з незаконного користування за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця» (далі - ТОВ «Агрофірма «Аршиця») про витребування земельної ділянки з незаконного користування.

Позивачка зазначала, що відповідно до державного акта на право власності на землю серії НОМЕР_1 вона є власником земельної ділянки площею 2,75 га. 2 січня 2011 року ОСОБА_5 та приватне сільськогосподарське підприємство «Надія» (далі - ПСП «Надія»), реорганізоване в подальшому в процесі злиття в ТОВ «Агрофірма «Аршиця», уклали договір оренди зазначеної земельної ділянки терміном на 5 років.

19 червня 2012 року договір оренди зареєстровано у відділі Держкомзему Кобеляцького району Полтавської області.

Посилаючись на те, що в січні 2016 року строк дії договору закінчився, проте на її прохання повернути земельну ділянку відповідач відповів відмовою, позивачка просила задовольнити позов.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 3 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 6 квітня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Витребувано в ТОВ «Агрофірма «Аршиця» з незаконного користування належну ОСОБА_5 на праві власності земельну ділянку загальною площею 2,7499 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану в адміністративних межах Вільховатської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, та передано її власнику. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2016 року касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Аршиця» відхилено, судові рішення залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ТОВ «Агрофірма «Аршиця» просить скасувати рішення суду касаційної інстанції та направити справу на новий касаційний розгляд з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: статей 210, 627, 628, 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі».

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ТОВ «Агрофірма «Аршиця» посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня, 22 червня, 13 липня, 14 липня, 25 липня (№ 634/597/15ц, № 634/745/15ц), 8 вересня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положенням пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Згідно зі статтею 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень та скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_5 на праві власності належить земельна ділянка площею 2,75 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_2, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії НОМЕР_1.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 2 січня 2011 року ОСОБА_5 передала в строкове платне користування ПСП «Надія» (правонаступником якого є ТОВ «Агрофірма «Аршиця») земельну ділянку площею 2,75 га строком на 5 років.

Пунктом 37 договору оренди земельної ділянки передбачено, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

19 червня 2012 року зазначений договір оренди зареєстровано у відділі Держкомзему Кобеляцького районну Полтавської області.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 2 січня 2016 року, при цьому орендар не скористався своїм переважним правом поновлення дії договору на новий строк та не направив орендодавцю в передбаченому порядку письмове повідомлення. При цьому строк дії договору оренди слід обчислювати з моменту укладення договору, а не з моменту його державної реєстрації.

Разом з тим в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня, 22 червня, 13 липня, 14 липня, 25 липня (№ 634/597/15ц та № 634/745/15ц), 8 вересня 2016 року, наданих заявником на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, міститься висновок про те, що строк дії договору оренди земельної ділянки слід обраховувати з моменту його державної реєстрації.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).