ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 640/23856/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління справами Апарату Верховної Ради України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 (колегія суддів: Скрипка І. М. - головуючий, Гончаров С. А., Тищенко А. І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 (суддя Турчин С. О.)
за позовом Управління справами Апарату Верховної Ради України
до Київської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київська міська державна адміністрація
про визнання протиправним та скасування рішення,
за участю:
позивача: Кирсенко Є. Б. (самопредставництво)
відповідача: Литвиненко Ю. А. (самопредставництво)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Управління справами Апарату Верховної Ради України звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Київської міської ради, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 08.10.2015 № 119/2020 "Про надання статусу скверу земельній ділянці на вул. Тропініна, 3/5 у Шевченківському районі м. Києва".
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення Київської міської ради від 10.07.2003 № 638-28/798 позивачу надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,17 га для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Тропініна, 3-5 у Шевченківському районі м. Києва, а також видано Державний акт серії ЯЯ від 21.01.2005 № 389676 на право постійного користування земельною ділянкою. Однак Київська міська рада прийняла спірне рішення, яким припинила Апарату Верховної Ради України право постійного користування вказаною земельною ділянкою і надала їй статус скверу. Позивач зазначав, що про прийняття цього рішення йому стало відомо з мережі Інтернет 13.08.2021.
1.3 На думку позивача, спірне рішення Київської міської ради прийняте з порушенням статей 92, 141 Земельного кодексу України, воно порушує права позивача на користування земельною ділянкою, оскільки позивач добровільно не відмовлявся від земельної ділянки і планує використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням (для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом). Тому Управління справами Апарату Верховної Ради України зазначало, що рішення Київської міської ради від 08.10.2015 №119/2020 "Про надання статусу скверу земельній ділянці на вул. Тропініна, 3/5 у Шевченківському районі м. Києва" має бути визнане протиправним на підставі статті 152 Земельного кодексу України.
1.4 Відповідач заявив про застосування позовної давності.
1.5 Постановою Верховного Суду від 22.02.2024 частково задоволено касаційну скаргу Київської міської ради, скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва та постанову, закрито провадження у справі № 640/23856/21 та повідомлено, що справу може бути розглянуто в порядку господарського судочинства. Відтак ухвалою Верховного Суду від 04.03.2024 задоволено заяву Управління справами Апарату Верховної Ради України та передано цю справу до Господарського суду міста Києва.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у позові відмовлено.
2.2 Суд зазначив, що з огляду на приписи статей 141, 149 та частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, статей 15, 16, 393 Цивільного кодексу України позовна вимога є правомірною, оскільки рада, приймаючи спірне рішення про припинення права постійного користування позивача та надання статусу скверу земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні Управління справами Апарату Верховної Ради України, яке є безстроковим та набуте згідно з державним актом, без належних на те законодавчо встановлених правових підстав, порушила та припинила право постійного користування позивача земельною ділянкою.
2.3 Однак суд відмовив у позові через пропуск позивачем позовної давності з огляду на те, що останній міг дізнатися з 08.12.2015 про оспорюване рішення, оскільки воно було опубліковано у газеті "Хрещатик" від 08.12.2015 випуск № 164. При цьому суд відхилив прохання позивача визнати поважними причини пропуску позовної давності та захистити порушене право й зазначив, що наведені обґрунтування не є такими обставинами, які об`єктивно унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасно подати позов до суду для захисту порушеного права у межах позовної давності.
2.4 За результатами нового розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 рішення залишено без змін.
3. Короткий зміст касаційної скарги
Сервіси для юристів