П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2014 року м. КиївСудові палати у цивільних та господарських справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,суддів:Барбари В.П.,Ємця А.А.,Потильчака О.І., Берднік І.С.,Жайворонок Т.Є.,Сеніна Ю.Л., Григор'євої Л.І.,Колесника П.І.,Сімоненко В.М., Гуля В.С.,Лященко Н.П.,Шицького І.Б., - Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І., розглянувши на спільному судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_16 до ОСОБА_17, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_18, ОСОБА_19, третя особа - комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», про розірвання договору; за зустрічним позовом ОСОБА_17 до ОСОБА_16, ОСОБА_19, третя особа - приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_20, про визнання права власності та повернення коштів і за зустрічним позовом ОСОБА_19 до ОСОБА_17, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_18, ОСОБА_16 про визнання договору недійсним за заявою ОСОБА_19 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2014 року,
в с т а н о в и л и :
У грудні 2012 року ОСОБА_16 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_17, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_18, ОСОБА_19 про розірвання договору.
Зазначав, що 28 січня 2011 року між ОСОБА_19, ним (продавці) та ОСОБА_17 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення (з відстрочкою платежу) (далі - Договір купівлі-продажу) - будівлі трансформаторної підстанції АДРЕСА_1
За пунктом 3 Договору купівлі-продажу продаж нерухомого майна вчинено за 160 тис. грн, а саме: 80 тис. грн покупець сплатив у день підписання цього договору, решта суми в розмірі 80 тис. грн повинна була бути сплачена покупцем до 28 квітня 2011 року.
Посилаючись на те, що на час звернення до суду ОСОБА_17 не виконав умови Договору купівлі-продажу, а саме не сплатив продавцям 80 тис. грн, хоча спірне нежиле приміщення перебуває в його володінні й користуванні, просив розірвати Договір купівлі-продажу, зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_18 внести до Державного реєстру правочинів відомості про припинення зазначеного правочину й повернути йому оригінал правовстановлюючого документа - договору купівлі-продажу від 11 травня 2006 року та зобов'язати ОСОБА_17 повернути одержане ним за Договором купівлі-продажу нежиле приміщення.
У травні 2013 року ОСОБА_17 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_16, ОСОБА_19 про визнання права власності та повернення коштів.
Зазначав, що 29 жовтня 2010 року між ОСОБА_16, ОСОБА_19 (продавці) і ним (покупець) було укладено попередній договір купівлі-продажу зазначеного вище нежилого приміщення за ціною 561 724 грн. За пунктом 2.2 цього договору покупець передав продавцям забезпечувальний платіж у розмірі 76 980 грн. 29 грудня 2010 року між тими самими сторонами укладено договір про внесення змін до попереднього договору, яким збільшено суму забезпечувального платежу на 15 923 грн, яку покупець передав продавцям.
У зв'язку з тим, що сторонами не було досягнуто домовленості про усунення виявлених обставин щодо неможливості використання спірного приміщення через відсутність доступу до нього, 6 грудня 2012 року він виконав зобов'язання за Договором купівлі-продажу шляхом внесення 80 тис. грн на депозит приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_20
Посилаючись на те, що продавці не дають згоди на здійснення державної реєстрації Договору купівлі-продажу, крім того, ним фактично здійснено переплату за придбане нерухоме майно в розмірі 12 903 грн, у процесі розгляду справи уточнивши позовні вимоги, просив визнати за ним право власності на спірне нежиле приміщення, зобов'язати ОСОБА_16 і ОСОБА_19 повернути йому 12 903 грн переплачених коштів, зобов'язати приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_20 повернути йому 80 тис. грн, внесених на депозит приватного нотаріуса, та зобов'язати реєстраційну службу Головного управління юстиції зареєструвати за ним право власності на спірне нерухоме майно.
У червні 2013 року ОСОБА_19 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_17, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_18, ОСОБА_16 про визнання договору недійсним.
Посилаючись на те, що Договір купівлі-продажу укладений з порушенням частини шостої статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки не містить кадастрового номера земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно, просив визнати Договір купівлі-продажу недійсним.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 січня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_16, зустрічних позовних вимог ОСОБА_17 та ОСОБА_19 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2014 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 січня 2014 року в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_17 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги ОСОБА_17 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_17 6 451 грн 50 коп.; рішення суду першої інстанції в частині правового обґрунтування змінено: виключено з мотивувальної частини рішення посилання на статтю 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); у решті - рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2014 року відмовлено ОСОБА_16 та ОСОБА_19 у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2014 року ОСОБА_19 порушує питання про скасування зазначеної ухвали та прийняття нового рішення про задоволення його зустрічних позовних вимог, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції частини другої статті 377 ЦК України та частини шостої статті 120 ЗК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В обґрунтування заяви ОСОБА_19 надав ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2012 року та постанову Вищого господарського суду України від 8 квітня 2014 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовано зазначені правові норми.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2014 року цивільну справу за позовом ОСОБА_16 до ОСОБА_17, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_18, ОСОБА_19, третя особа - комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», про розірвання договору; за зустрічним позовом ОСОБА_17 до ОСОБА_16, ОСОБА_19, третя особа - приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_20, про визнання права власності та повернення коштів і за зустрічним позовом ОСОБА_19 до ОСОБА_17, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_18, ОСОБА_16 про визнання договору недійсним допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_19 доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 28 січня 2011 року між ОСОБА_19, ОСОБА_16 (продавці) та ОСОБА_17 (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 34,5 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1
На час укладення указаного Договору купівлі-продажу нежилого приміщення кадастровий номер земельній ділянці, на якій розміщене зазначене нерухоме майно, присвоєний не був.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_19, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що земельна ділянка, на якій розміщений об'єкт нерухомості, на час укладення Договору купівлі-продажу не мала кадастрового номера, не перебувала у власності продавців нерухомого майна - ОСОБА_19 і ОСОБА_16, оскільки указана земельна ділянка є власністю територіальної громади м. Києва, та, ураховуючи те, що незазначення кадастрового номера цієї земельної ділянки не порушує прав продавця, дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання Договору купівлі-продажу недійсним.
Разом із тим у судових рішеннях, які надані заявником як приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції частини другої статті 377 ЦК України та частини шостої статті 120 ЗК України, містяться висновки про таке:
- в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2012 року касаційний суд вважав, що незазначення в договорі про відчуження відповідної частки в праві спільної часткової власності кадастрового номера земельної ділянки, на якій розміщений об'єкт нерухомості, не може бути підставою для відмови в посвідченні нотаріусом такого договору у зв'язку з недотриманням вимог статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України, оскільки такий договір не передбачав переходу прав на земельну ділянку;
Сервіси для юристів