П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2014 року м. Київ
Судові палати у цивільних та адміністративних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючогоЯреми А.Г.,суддів:Григор'євої Л.І.,Кривенди О.В., Панталієнка П.В.,Гриціва М.І.,Кривенка В.В.,Сеніна Ю.Л.,Гуменюка В.І.,Лященко Н.П., Сімоненко В.М.,Гусака М.Б.,Маринченка В.Л.,Терлецького О.О., -Коротких О.А.,Охрімчук Л.І.,
розглянувши на спільному судовому засіданні справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області до ОСОБА_1, треті особи: Ленінська сільська рада Первомайського району Миколаївської області, відділ Держкомзему у Первомайському районі Миколаївської області, про знесення самочинно збудованої будівлі за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 квітня 2014 року,
в с т а н о в и л и :
У жовтні 2012 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованої будівлі.
Зазначала, що за результатами перевірки, проведеної її посадовою особою (акт перевірки від 7 червня 2012 року), установлено, що в 2006 році ОСОБА_1 збудувала зерносховище й під'їзд до нього на земельній ділянці, що розташована в с. Чаусове-2 Первомайського району Миколаївської області (адресу об'єкту не присвоєно).
Посилаючись на те, що вказаний об'єкт збудований із порушенням вимог частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», частини першої статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без відповідного документа, який дає право на виконання будівельних робіт, ураховуючи, що вимоги, зазначені в її приписах про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_1 добровільно не виконані, просила: на підставі статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зобов'язати ОСОБА_1 знести самочинно збудоване зерносховище, що розташоване в АДРЕСА_1; витрати на проведення робіт зі знесення вказаної будівлі покласти на ОСОБА_1
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 25 грудня 2013 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 квітня 2014 року, позовні вимоги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області задоволено: зобов'язано ОСОБА_1 за свій рахунок знести самочинно збудоване зерносховище, що розташоване напроти земельної ділянки по АДРЕСА_1; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області 111 грн 80 коп. судового збору.
У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 квітня 2014 року ОСОБА_1 порушує питання про скасування зазначеної ухвали та прийняття нового рішення, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції статті 376 ЦК України, статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у сукупності зі статтями 3, 4, 17, 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статтями 8, 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 надала ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 лютого 2013 року та ухвали колегії суддів Вищого адміністративного суду України: від 17 грудня 2013 року, від 19 вересня 2013 року та від 30 жовтня 2013 року, в яких, на її думку, по-іншому застосовано зазначені правові норми.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 вересня 2014 року цивільну справу за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області до ОСОБА_1, треті особи: Ленінська сільська рада Первомайського району Миколаївської області, відділ Держкомзему у Первомайському районі Миколаївської області, про знесення самочинно збудованої будівлі допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
Судами встановлено, що в 2006 році ОСОБА_1 збудувала зерносховище й під'їзд до нього на земельній ділянці, що розташована в с. Чаусове-2 Первомайського району Миколаївської області, яка не була їй відведена в установленому законом порядку для цієї мети.
7 червня 2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області було складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності ОСОБА_1, згідно з яким установлено, що остання в 2006 року збудувала вказане зерносховище за відсутності відповідного дозволу й проекту та на земельній ділянці, яка не була відведена під будівництво в установленому законом порядку; і що об'єкт використовується нею без прийняття до експлуатації, з порушенням вимог містобудівного законодавства, та винесено припис № 131, яким зобов'язано ОСОБА_1 оформити відповідні документи, що дають право на експлуатацію зерносховища, до 1 вересня 2012 року. 8 червня 2012 року видано припис про зупинення експлуатації приміщення.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2012 року припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області від 8 червня 2012 року скасовано.
Постановами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області від 20 червня 2012 року та від 19 вересня 2012 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, які передбачені частиною третьою статті 96 і частиною першою статті 188 - 42 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначені постанови скасовано постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 лютого 2013 року та від 26 липня 2013 року відповідно.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що зерносховище є самочинним будівництвом, оскільки збудоване на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, а також без відповідного проекту й дозволу, з істотним порушенням будівельних норм та правил, і що його перебудова є неможливою, та, врахувавши положення статті 376 ЦК України й статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», дійшов висновку про те, що вказане зерносховище підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.
Разом із тим в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 лютого 2013 року, ухвалах колегії суддів Вищого адміністративного суду України: від 17 грудня 2013 року та від 19 вересня 2013 року, на які посилається ОСОБА_1 як на приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції статті 376 ЦК України, суди касаційної інстанції дійшли висновку про те, що питання знесення самочинного будівництва може бути вирішено лише після з'ясування можливості здійснення перебудови такого нерухомого майна. Крім того, адміністративний суд вважав, що спір за позовом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю - суб'єкта владних повноважень на виконання владних управлінських функцій зі здійснення архітектурно-будівельного контролю, який заявлений у зв'язку з порушенням вимог законодавства з питань будівництва, є публічно-правовим і підлягає розгляду за нормами КАС України.
Сервіси для юристів